У відповідь на здивування суспільства серією масштабних фінансових скандалів навколо бюджету МО міністр Умєров сказав, що «система досі упирається». Але під кінець другого року повномасштабної війни з нею борються.

Отже, виходить, що «система» у нас — не влада. Це не відлагоджений механізм раціонального використання коштів на армію, а відтак — на Перемогу. Це її дуже потужний і не менш впливовий антипод.

І, як ми нарешті побачили, досі його не вдавалося та не вдається збороти. Тому, очевидно, керівники відомства, за законами жанру, просто його очолювали.

Пригадуєте, як міністр Рєзніков спочатку вигадав «систему» реалізації яєць на кілограми, а потім захотів битися об заклад з журналістами, що взагалі яйця по 17 грн за штуку — це їхнє хворобливе марево? Чи як майстерно його міністерські чиновники підміняли етикетки та документи на турецькі камуфляжні курточки, що «втричі здорожчали» дорогою в Україну?

Шкода, що тоді медійники відмовились від пропозиції міністра. Може, хоч би вони якісь сатисфакції повернули до військової скарбнички? Бо, певно, офіційні органи лише обмежаться констатацією фактів про чотири дорогих готелі в Хорватії, записаних на пані Глиняну, яка вже давно «несе ті золоті яйці» крутеликам-тиловикам з МО.

Чому так здається? Тому, що перший масштабний аудит фінансових потоків Міністерства оборони за нового міністра виявив зловживань на майже 11 мільярдів гривень. Можна лише уявити, скільки цих мільярдів на армії було вкрадено реально за всю історію незалежної України.

А скільки їх прос…ли через «неналежне виконання службових обов’язків» на знищених складах боєприпасів та зброї? Тут напрошуються запитання: «А може, через злочинну недбалість на замовлення ФСБ? І як такі фінансові та правові порушення можна робити без відома першої особи в міністерстві?»

Але наразі про «систему, яка упирається». Отже — це неякісний одяг, взуття та амуніція для наших захисників: бронежилетів, касок, рукавиць, окулярів. Це вдвічі чи втричі завищені ціни на невчасно доставлені і неякісні продукти, це невиконані вчасно чи взагалі контракти на постачання зброї та боєприпасів, тепловізорів, безпілотників, військової техніки, паливно-мастильних матеріалів… Зрештою, це мільйони, списані на загиблих. Коротше кажучи — все, що погіршує боєздатність українського війська та прямо грає на руку ворогу.

І така «система» досі укладає якісь віртуальні договори на постачання матеріальних ресурсів та послуг з гринкевичами, глиняними? Можна лише уявити, скільки ще десятків тисяч різних контрактів на мільярди укладено було за десять років україно-російської війни між МО та постачальниками скандальних «фляг та яблук». Якщо лише за час повномасштабного вторгнення у зведеннях аудиторів вже фігурують десятки мільярдів грн.

До речі, стосовно львівського бізнесмена Гринкевича, який, за даними розслідувачів, напряму контактував з ексміністром. ДБР повідомило, що він намагався дати 500 тисяч доларів хабаря одному з керівників Головного слідчого управління відомства, щоб закрити питання. Нічогесенькі масштаби оборудок!!!

Ось куди діваються гроші на виплати військовим. І якщо новий міністр оборони негайно не продемонструє суспільству, що пришов не очолити «систему», а реально її викорінити, то Перемога наступить не скоро.

До речі, непогано було б дуже жорстко покарати тих українських полковників та генералів, які на боці «системи» борються з нашою армією та українським платником податків. І було б справедливо, якби міру покарання для них обирали родичі загиблих на фронті Захисників та Захисниць.

І важливо для суспільства дізнатися, як зумів попередник пана Умєрова, за поверхневим оглядом господарства, залишити по собі фінансових зловживань по відомству на мільярди? І скільки з них потрапили на його особисті рахунки чи рахунки його підставних осіб?

Зараз нам дуже потрібна правда. Про все, що відбувається на фронті. Про все, чим живуть вищі ешелони військово-політичного керівництва. Про реальні перспективи на наближче майбутнє для армії, країни та народу.

Бо складається враження, що політична еліта України вже визначилась, якою залишиться наша держава. І нардепи, окрилені безкарністю злодіїв у погонах, поспішно шикуються в чергу на розпил грошей, які направляються на відбудову повоєнної України. І першими в цій черзі виявилися депутати Верховної Ради Лабазюк та Одарченко. Їх, безумовно, у цій типовій вервечці значно більше, але попалися на спробі підкупити чиновників поки що саме вони.

Це вже відкритий сигнал, що два роки в царині побудови справедливої України держава «сумлінно бореться з вітряками».

І як після цього реагувати на риторичні запитання військовозобов’язаних претендентів на місце в числі наступних 500 тисяч мобілізованих? А вони серед іншого запитують: «Скільки ж збираються вкрасти лише на екіпіруванні такої кількості людей? І може, лише заради цього нас призивають, судячи з оборудок чиновників та нар­депів?»

Анатолій Жучинський