Він служив розвідником у 9-му батальйоні. Кажуть, що чоловік помер уві сні… У покійного залишились дружина, донька та брат.

– Коли наш батальйон формувався у Бердичеві, Ігор був у першому складі. Потрапив до розвідувального взводу. Пригадую — високий, міцний чоловік, мов дуб і налисо вистрижений. Так і отримав він свій позивний Чупа-Чупс, — каже завідувач сектору Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО у Вінницькій області Олег Дмитрійчук. — Пройшов Ігор важкий бойовий шлях, повернувся додому. Але не зміг довго всидіти, знову на війну вирушив. Це була вже наша третя військова кампанія. Служив поблизу Попасної. Був надійною людиною, у розвідку випадкових людей не беруть… А тепер тихо, уві сні він помер. Не хворів. Напередодні зустрівся із друзями, пограли в карти та розійшлись. А вже вранці його знайшли неживим. Знаєте, я особисто підрахував, що у нашому батальйоні 28 бойових втрат… А якщо додати сюди тих, хто помер, чи із ним стався нещасний випадок — добіжить до сорока… Страшна цифра. І боляче, що втрачаємо цвіт нації…

У рідному селі про Ігоря Богачука теж відгукуються позитивно. Він молодим втратив батьків і все тепло віддавав своїй єдиній доньці. Поховали його зі всіма почестями.

Вікторія Снігур