Від найдавніших часів Церква вважає освячену йорданську воду та на Стрітення за велику святість та приписує їй чудодійну силу для душі й тіла. Ми радо вітали у своїх оселях священника, який благословив і освятив домівки йорданською водою.

Та не всіх священників тепер хочеться бачити на обійсті. Не від усіх приймаємо освячену воду. Бо яку чудодійну силу може мати вода, освячена попом, що обікрав церкви своєї парафії? Як можна вірити попу, який бреше в очі парафіянам, стоячи перед вівтарем церкви? Як може сповідати такий піп їх, ще й поучати, як діяти праведно? Та чи може називатися священником той, хто свідомо порушує заповіді Господні?

У нашій громаді ми та чимало інших сіл перейшли до ПЦУ. А попи, які захотіли і далі молитись Кірілу, покупляли хати і далі проповідують. Наприклад, у нас купили хату ворожки, яку раніше і священник, і його дружина називали нечистою, бо жила там жінка, яка ворожила на картах? У хаті, яка стала церквою УПЦ (МП)… «Святе місце»? І там, за словами попа, є благодать?! Де ж вона там взялася? Перенесена разом з іконами, вкраденими в більш як столітній церкві? Перейшла, тримаючись за руку попа–злодія? Чи прийшла разом з паствою, яка погрожувала смертю іншим на зборах, де люди виявили волю перейти до ПЦУ? Тією паствою, яка разом з попом чекає бурятів? І це не вигадка, бо чули люди і з вуст попа, і з вуст окремих парафіян, що весною буряти будуть тут (у Новоставцях). Видно, зачекалися «старших братів»…

Така позиція попа налаштовує людей один проти одного…

А він, вважаємо, підігріває цю ворожнечу. Ось, наприклад, йдуть односельчанки із свяченою у ПЦУ водою, а він зупиняє машину і до них «проповідує», що ця вода не справжня, бо освячена «разкольниками», тому вона погниє. Після його молитв і свячення – вода свята, а після освячення українським святим отцем зіпсується? Але це ж вже стаття Кримінального кодексу про розпалювання міжконфесійної ворожнечі.

Однак, цього попові виявилось замало. Він передрік, що весною прийдуть «наші хлопці і поженуть цих націоналістів». І все повернеться, як було раніше. Всі церкви стануть такими, як і були (тобто московські!).

Цікаво, що такі попи збирають біля себе таких самих «любителів руского міра» і ждунів. Чи зомбують їх такими ж, як і раніше, лозунгами, що українські церкви не справжні, католики – христопродавці, і т.п. Чомусь парафіяни саме МП поширюють чутки, що скоро переможе росія, бо Україна слабка.

Так, можна було раніше говорити, що немає законів про колаборанство, сепаратизм, розпалювання релігійної ненависті. Але ж сьогодні такі закони є. То що роблять спецслужби, прокуратури? Невже не бачать і не чують, що в громадах, під прикриттям московських попів, вже цілі вогнища «руского міра».

Майже в кожного, від імені кого ми пишемо цього листа, служать діти та чоловіки на фронті. То за кого і що вони воюють? Щоб їхні односельці молились і чекали путіна, рашистів, які прийдуть і будуть їх вбивати, дружин і дітей, ґвалтувати, катувати батьків? А ждуни в цей час будуть раді, що нарешті вони підуть до кіріловських церков? Чекають, коли ворог прийде і повбиває пів села чи міста, країни?

Владо, депутати, вам це подобається? Коли, нарешті, ви вже приймете той закон про заборону ось таких підпільних центрів ворога? Призначений раніше священник МП привіз родину, і громада надала йому безкоштовне житло. Службове. Щоб було для кожного, хто служитиме у нашому храмі. Тому й не дала громада дозволу на приватизацію. Але він приватизував цей котедж. Через суди повирішував…

І тепер український священник наймає будинок. А той, хто чекає «своїх хлопців», щоб вернули все як було, розколов село на два табори і проповідує «рускій мір», живе в прихватизованій хаті громади.

Болить душа, і нема сил дивитися на це все. То нехай хоч люди знають, що діють на українській землі вигодувані нею московські попи.

Жителі Теофіпольської ТГ, Хмельницька обл.