Олександр Сергійович Качерук із с. Мала Жмеринка пережив величезне фізичне і моральне потрясіння. 63-річний чоловік розповів, що 30 січня біля магазину АТБ у Жмеринці він їхав на велосипеді і на нього налетіла машина з поліцейськими.
– Поліцейські мчались вулицею від приміщення суду. І це, незважаючи на знак при виїзді на головну, який вимагає призупинитись! Вони мене бачили, їхня машина наїхала на мене спереду! Я опинився під колесом, страшний біль пронизав тіло, ліва нога хруснула і переломилась! Лежав на мерзлій землі, не міг поворухнутись, стогнав, просив викликати «швидку», – розповів Олександр Сергійович Качерук.
– Але поліцейські відразу не зупинились, вони проїхали далі. Я все життя працював шофером на вантажівках, правила дорожнього руху добре знаю. За наїзд вони навіть не вибачились, не допомогли… Охоронець з АТБ, який спостерігав у вікно, стверджував, що я не винуватий, бо їхав головною, а поліцейські виїхали з другорядної. Його слова люди в магазині чули! Після ДТП, яку вони скоїли, поліцейські як під землю провалились — не дзвонили, не провідували, не допомогли ні морально, ні матеріально…
Ще одним ударом для скаліченого у ДТП Качерука було ставлення лікарів, яке він називає неприпустимо байдужим.
– У лікарні у Жмеринці мені було дуже важко знаходитись! – каже Олександр Сергійович. – Перше, що зробили лікарі у «швидкій», – взяли у мене кров на аналіз, перевірити, чи я не п’яний. Звичайно, я був абсолютно тверезий!
Друге – в лікарні ногу загіпсували. Але коли я попросив відвезти мене додому «швидкою», бо вдома і рідні стіни допомагають одужати, мені категорично відмовили! Довелось у знайомого позичати 300 грн і наймати таксі. А пенсію я отримав всього 1990 грн. Ось і рахуйте!
Третє – призначив мені лікар через 10 днів з’явитись на огляд. Знову беру таксі, приїжджаю — а його нема! Як же так? Чому я повинен марно гроші витрачати, їздити туди-сюди, коли нога страшенно болить, не можу спати, не можу нормально рухатись. Такий гострий гіпс зробили, що він врізався у тіло. Це муки!
А найбільше мене ображає повне ігнорування з боку винуватців аварії і мого каліцтва. Вони ж знають моє прізвище, телефон, адресу — чому жодного разу не приїхали, не допомогли хоча б коштами на ліки, не сказали слів співчуття? Пишуть на лозунгах “Поліція з народом!”, а самі поводяться не по-людськи! Відкрили кримінальне провадження по аварії, але слідчий один раз з’явився і більше ні слуху, ні духу! Зараз ми з родиною чекаємо на результати розслідування. Цікаво, яке ж покарання понесуть винні поліцейські?
Вислухала Ірина ЗОНОВА
