Вам за кайф топтатись по їхньому зерну, зібраному під дулом смерті? Вам краще роль Каїна, аніж Авеля стосовно українців? Вас дістала, може, і далека від досконалості частина українських біженців? Ви багато чого не можете зрозуміти в економіці, політиці?

А хіба війна може бути справедливою? Тут думають про блага чи виживання?

Ви скандуєте для рашистської пропаганди ідеальне ІПсО: ми не підтримуємо українців — на відео.

Але тоді на чий бік стаєте? Тих, хто в крові потопив на сто років вашу незалежність? Хто вирізав вашу Варшаву — жінок і дітей — і нечуваним терором примусив здатись?

Хто зараз відкрито через Карлсона цинічно заявляє, що винні ви, поляки, а не гітлер, що на вас напав? Хто розчленував вас пактом Молотова — Ріббентропа? Хто підло розстріляв в Катині ваших синів — 21 857 офіцерів, які повірили, що в рашистів є честь?

Хто посадив вас на голку комуністичної диктатури? Хто відправив літак із керівництвом держави, вашим президентом, його дружиною і видатними діячами вашого життя?

Невже немає кому там вставити клепки, що на ваших почуттях грають! Розумієте, грають, як на струнах!

І я вам гарантую, що це вміла робота агентурної сітки впливу спецпропагандистів кремля. І якщо у вас таке, то не сумнівайтесь: ця сітка вже присутня у вас. Як була і є присутня у нас. Невидимо! А потім раз — і ось так випливає вже підготовлена нею, як називають в спецслужбах, п’ята колона.

Бо весь цей час у рф під грифом «совершенно секретно» в інститутах їхніми гру та фсб штампувався новий тип спецвійськ. Називається він — спецпропагандисти. Кожен більш-менш чогось вартий журналіст, дипломат, громадський, культурний діяч і навіть священник мав після основної спеціальності здобути ще і цю військову — спецпропагандиста. Там навіть давали спеціалізацію — як, наприклад, вас, поляків, під­бурювати, знаходячи слабкі сторони, пі­дігрівати незадоволення ваше.

Ось ці невидимі павуки вже давно під образом офі­ційних професій і в ризах святош, просто емігрантів заїхали до вас і шукали — де кого, коли і як збурити та налаштувати.

І плутали, плутали свої сітки. В політиці, церкві, скрізь… А коли їм вливають для вербовки і розкручування мільярди з бензоколонки? Наприклад, в Україну перед війною для цього завезли 5 млрд у.о.? Повірте, бажаючі знайдуться.

— Ні, ми не такі. Та як ви смієте? — скажете ви.

Так, смію, бо знаю цю кухню зсередини. І тому, як можу, все життя роз­вінчую це.

Геббельси рашизму вже у вас, можете не сумніватись, поляки.

Бо кожен фюрер перед тим, як прийти сам, запускає вперед свої спецвійська зомбування. І вони так вміють вивертати нутро, що найкультурніші нації стають стадами убивць, прихильниками геноциду інших націй.

Я не можу повірити, що в польських інститутах громадянського суспільства, які наче всі ці 33 роки наставляли нас європейським цінностям, ці всі дикі лозунги проковтнуть. Вірю, що і ви зрозумієте, що це вже навіть не політика, а підігрування нашому спільному ворогові.

А цим всім «підігрітим», не сумніваюсь, цією агентурною сіткою впливу кремля скандувальникам, які кричать, що не підтримують Україну, хочу відповісти:

— Хоронячи ось так зараз заживо нас — ви хороните себе.

А може, і виживете, забезпечивши собі місце наглядача в новому Аушвіці (Освенцимі). Велика біда, катастрофа розпочинається з маленької ницості та зради. Запам’ятайте це!

Бо ми свій шлях — воля або смерть — вже вибрали! Всі ми, хто тут, в Україні, стоїмо до кінця. За нас і за вас.

Дітьми своїми платимо, цвіт нації в землю втоптуєм! Дня не знали, що таке без сирен тривоги і біди.

Україна зазнала сьогодні вже більше руйнувань від рашистського фашизму, аніж гітлерівського! І потрібно 757 років, щоб знешкодити нашу землю повністю від смертоносних мін рашизму!

І кожне місто та село має вже свій цвинтар кращих із кращих, які прийняли бій із комуністичною чекістською чумою.

А ви, хто зараз кричить, що він проти нас, зафільмуйте гарно ці спогади в угоду рашистському фюреру. Після нового Нюрнберга розкажете своїм дітям і онукам, як підтримували катів навіть не мого – свого народу.

З повагою до поляків, які в цей страшний час з Україною!

Тетяна Редько,
заслужений журналіст України