Як вінницький бізнес згуртувався у перші місяці повномасштабної війни? Як виживав ці два важкі роки? І що чекає на підприємців далі?

На ці та інші питання своє бачення висловив Сергій Кудлаєнко — людина з бізнесу і з великої політики. Сьогодні він активно займається підприємницькою та громадською діяльністю, очолює громадське об’єд­нання «Ми — Вінничани» у м. Вінниці.

– У кожного з нас було своє 24 лютого 2022… До останнього не вірилося, що росія піде повномасштабним наступом. Страх, тривога, стрес — усе це пережила і моя сім’я, мої діти. З перших секунд сирен бігали у підвал багатоповерхівки. Ситуація погіршувалася, коли зі південно-східних областей почали їхати родичі, друзі — тисячі людей, які тікали від війни. Усі хто міг, відкрив свої двері та приймав херсонців, харків’ян, мешканців інших областей.

Ми одразу зрозуміли, що потрібно об’єднуватися, щоб шукати можливості та засоби приймати великий потік переселенців. Тоді я звертався до усіх своїх знайомих підприємців. Оскільки я починав з бізнесу, потім співпрацював з підприємцями вже в ролі чиновника і зараз знову повернувся у біз­нес, у мене там чимало друзів та партнерів, тому маю багато комунікацій. Основна проблема тоді було житло, харчування та гуманітарна допомога. Відгукнулися власники готелів, мої друзі-спортсмени надавали зали, де можна було на матах відпочити, переночувати. Відгукнувся бізнес з Європи, я особисто багато разів виїжджав за кордон і привозив фури гуманітарної допомоги, яку тут роздавали усім переселенцям.

Акумулювали всіх причетних до громадського харчування. Кав’ярні, ресторани, піцерії безкоштовно готували їжу. Ми підписали угоду про співпрацю з компанією «МХП» і почали розвозити їхню продукцію по закладах харчування, в готелі, гуртожитки, студентські їдальні.

Шана і повага вінницькому бізнесу, який не лише не виїхав чи вивозив кошти, а навіть дехто акумулював останні ресурси, щоб допомогти іншим.

– Чи отримали ці підприєм­ці якусь компенсацію від держави чи органів місцевого самоврядування? І яка Ваша думка, якої підтримки потребує бізнес під час війни?

– Знаю, що були якісь програми, але це мізер порівняно з тим, яких збитків зазнали підприємці. Їм виставили величезні рахунки за світло, за газ, податки на землю. Багато з них дуже складно виходили з цієї ситуації, деякі навіть припинили свою роботу. Вижили лише ті, хто зміг переформатуватися або мали доходи з іншого виду діяльності. Але є й такі, що далі продовжують харчувати лікарні. Ми з ними тісно співпрацюємо. І також продовжуємо розвозити продукцію МХП по медичних закладах Вінниці і навіть в ра­йони.

– Але ж сьогодні бачимо – багато закладів працює?

– Так, працюють, але насправді це виживання. Чому? Та тому, що ФОПам відмінили пільговий податок, який був 2%, а зараз 5%. Плюс вони сплачують величезні податки за землю під своїми приміщеннями, військовий податок, податки у місцеві бюджети.

Впевнений, що мали б спрацювати інші механізми, які б спрощували роботу бізнесу, а не знищували. Повірте, ті хто залишився, готовий працювати максимально та вкладатися у державу, у Збройні сили та Сили оборони. Ці люди часто не афішують ті суму і ту колосальну роботу на підтримку фронту.

Вони чесно ведуть свій бізнес, офіційно працюють. Хоча ви знаєте, яка сьогодні непроста ситуація з кадрами. Багато фахівців виїхали, особливо жінки, які рятували своїх дітей від війни. А щоб навчити нову людину, потрібен час. Дефіцит чоловічих спе­ціальностей. Деякі чоловіки готові працювати лише неофіційно, але за це роботодавець може заплатити великі штрафні санкції.

Бізнес сьогодні потрібно взяти на руку і як ту малу дитину няньчити, поки вони не укріпляться. У кожній їхній проблемі потрібно підставляти плече, тому що це наповнення місцевих бюджетів. А ще це люди, які можуть надати робочі місця військовим, що повертаються з війни. Звичайно, ветерани також потребують системної реабілітації, в рамках громадського об’єднання ми зокрема надаємо їм психологічну, юридичну підтримку, працюємо по нашій програмі «Турбота про ветерана». Це все важливо. Але найбільший ефект буде, коли людину зайняти, коли вона буде впевнена, що зможе утримувати свою сім’ю.

Тому, користуючись можли­вістю, хочу запросити у нашу команду водіїв, спеціалістів з юриспруденції, інших фахівців на офі­ційне працевлаштування. Тільки об’єднавши свої зусилля, ми зможемо вистояти і перемогти!

Сергій ГОДУН