Нещодавно Голова СБУ Василь Малюк нагадав про зрадників України, зокрема і про відомого вже генерала рашистських спецслужб Алєксєєва, який народився і виріс на Вінниччині. Керівник відомства також розповів про 47 ворожих агентурних мереж, знешкоджених в Україні. Це, переважно, українці, котрих за участі того ж генерала-зрадника, завербували окупанти.
Це важко усвідомлювати, але думаю, що в кожному селі на Поділлі народилися люди, які забули, що вони українці і довіряють директору Кремля більше, ніж своїм кровним родичам. Прикро, але моя історія, напевно, типова.
Ми виросли в гарному та заможному селі теперішньої Ямпільської громади на Вінниччині. Як кажуть – народжені в СРСР. Вчилися у одній школі. І навіть подумати не могли, що з часом життя нас так розкидає і ми станемо такими різними.
На той час хлопці-випускники з гарними оцінками в табелях майже всі поступали у військові училища. Тим більше, що поряд, у Хмельницькому, було популярене ХВАКУ. Та й у Кам’янці-Подільському, Львові тоді випускали офіцерів для радянської армії. Молодих лейтенантів відправляли служити до рфії. Для багатьох справою честі було повернутися в Україну. Але частина з них обруснявіли, одружилися з кацапками, і згодом для них так само, як для Алєксєєва, терористична російська армія і криваві російські рублі стали дорожчими за українську рідню.
З цими все ясно. Вони вороги і їх треба знищувати. А як зрозуміти моїх земляків, котрі добровільно виїхали до росії і тепер повністю відцуралися від своїх літніх батьків, сестер та братів, з якими, як кажуть, їли з однієї миски?
Моя однокласниця з чоловіком закінчили Вінницький педінститут. Грамотні люди. Подалися свого часу на мокшанські простори по більші гроші. Це, звісно, їхнє право.
Там обжилися, вона вступила до путінської партії “Єдіної Росії”, стала начальницею. Але після 2014 року різко почала забувати про своє коріння. А з початком повномасштабного вторгнення в унісон з директором кремля почала звинувачувати батьків, молодших рідних сестру та брата в тому, що вони нацисти. Сестра їй по телефону намагалася пояснити, що це російська окупаційна армія знищує Україну. А та у відповідь заявляла: ” Вас заганяють і підвали і змушують говорити, що путін воєнний злочинець… І що у вас немає ніякого фашизму”. Ну, і так далі.
А нещодавно померла їхня мама, молодша сестра з України зателефонувала до російської сестри-начальниці. Та спокійно вислухала, вкотре обізвала родину бандерівцями, і сказала, щоб їй більше не телефонували. А згодом заблокувала номери всіх українських родичів та знайомих. Її чоловік та два сина теж перестали спілкуватися з “нациками-хохлами”. Не виключено, що вони вже мобілізувались до окупаційної армії і стріляють по українських містах та селах.
Мені важко зрозуміти, чому нормальні освічені українці стають зазомбованими московитами. І страшно уявити, що окупанти в разі перемоги робитимуть із українцями, котрі відмовляться забувати про свою національну ідентичність. Хоча, історія розкулачення, репресій, знищення інтелігенції, голодомор, насилля та русифікація, які Україна вже пережила багато разів, засвідчують, що фантазії у рашистських терористів небагато. Не дай, Боже, нам програти цю війну і знову стати біомасою для імперських амбіцій московських владних збоченців, та їх прислужників, які ненавидять Україну та українців.
Щось мені підказує, що отакі наші “родаки” можуть стати найжорстокішими новітніми Кагановичами.
Василь Слободянюк
