Ти позаздрив, що інших хвилює
Кожне слово моє, кожен крок –
Хочеш, я тобі подарую
Мій колючий терновий вінок?

Ти вважав, що заради порядку
Продаються і сестри, і браття…
Може візьмеш собі на згадку
Пару цв”яхів із мого розп”яття?

Втім, доволі інтриги плести,
Напад помсти мене не бере…
Може, спробуєш трохи пронести
Мій важкий необструганий хрест?

Може ти саме той чоловік,
Що прокинеться якось вранці
І залишиться там навік,
На одній з чотирнадцяти станцій?

P.S.
Надвечір із Голгофської гори
Спадають варіації незримі:
Хтось з кимось так, напевно, говорив
Колись давно в Єрусалимі…

Хтось знову проповідує про Честь
У затишку на повний шлунок.
І ще нестерпніше пече
Юдин зрадницький поцілунок.

Анатолій Жучинський