Він став першою жертвою агресії Росії проти України на Донбасі. Згадати подвиг загиблого хвилиною мовчання зібрались його знайомі – вимушені переселенці, які мешкають у Вінниці. Також були активісти і «свободівці», адже Дмитро очолював прес-службу цієї партії у Донецькій області. Люди з болем у душі згадували останній день життя 22-річного хлопця.

«Батько Дмитра був робітником на заводі, матір — інвалід 3-ї групи. Він був їхньою єдиною дитиною. Дмитро захоплювався історією — ЗНО з історії здав на максимально можливі 200 балів. А ще тричі займав призові місця на шкільних олімпіадах з історії у Донецькій області, – згадують його друзі. – Напевно, розуміння історії рано сформувало його світогляд. У 18 років він став членом ВО «Свобода» в Донецьку, а згодом і прес-секретарем обласної «Свободи». Навчався у Донецькому, а згодом у Львівському університеті».

13 березня 2014 року Дмитро увійшов до самооборони на підтримку територіальної цілісності України. До Донецька стяглися загони російських «туристів», які спровокували напад на проукраїнський мітинг. Діма намагався захистити людей, але отримав ножове поранення. У нього відкрилась сильна кровотеча, але йому не давали змоги надати допомогу. Донецька міліція не поспішала рятувати людей. Серце хлопця зупинилось, коли за ним приїхали медики… Посмертно Дмитро нагороджений званням Героя України.

Вікторія Снігур