Воєнна весна…вона заскочила нас зненацька в роздумах про криваві та тривожні будні. Але ліс як завжди буяє первоцвітом, вкривається зеленню і молодими листочками. Наче нагадує, яке прекрасне життя було. І обов’язково буде після того, як ми переможемо цю кляту рашистську орду.
Ліс – це такий релакс! Він вірний товариш! Бо прихистив не одного нашого воїна від ворога! Допоміг розвідникам виконати надважливі завдання. А скількох порадував полюванням на грибів.
А який тут спів птахів! І тих, що залишались як і ми на серцем обраній землі. І тих, що повернулись в Україну за тисячі кілометрів! А значить і вони вірять в Перемогу добра над злом! Нашу, українську Перемогу! Бо їм видніше з гори пташинного польоту!
Маєте можливість – загляньте до лісу! Це не лише легені Планети! Це природний лікар! А нам так необхідно вдихнути на повні груди Надію і видихнути горе, тугу та зневіру!
Притуліться до столітніх дубів! Вони вам додадуть сил. Погляньте у різнобарв‘я трав! Знімімо цю сіру палуду безпросвітності з очей. Цей тяжкий горб воєнних буднів з плечей!
А які тут аромати від весняних квітів! Позаздрять найіменитіші парфумери. І це умиротворююче гудіння бджіл над ними! Вже невтомно носять нам мед! І бальзам на душу.
Споглядаймо, насолоджуймось! Занурюймось хоч на мить в колиску природи! Відходьмо душею і тілом! І повертаймося, з вірою, донатити, волонтерити, вірити! Але кліщі як і ненаситний ворог – активізувались! Тому поберегтись треба!
Ось так думала я, на мить занурившись в лісову пісню. Роблю це на велосипеді. Поіздки лісовими стежками – моє улюблене заняття. Можна і пройтись. Але як журналіст звикла до шаленних ритмів.
Коли писала це, до мене наблизився зайчик! Аж не повірила! Заборона полювання зробила диких тварин ближчими до людей!
На жаль, рашистська погань запоганила і ліси. Тому надійні перевірені стежки. А поряд з фронтом, де ліси через ворожу підступність стали смертоносними, потрібно утриматись!
З повагою, Тетяна Редько
