Мало хто знає, що після автотрощі  я деякий час була достатньо  поламана і прикута до ліжка.

І коли деякі медики пророкували мені прикутість… я мріяла знову одягти каблуки.

Почала з плавання. І тепер мені подолати 5 км. на воді зовсім не важко. Далі велосипедні прогулянки – від лісу до палаців.

Не секрет, що мене як велосипедистку вже знають від спілок журналістів та письменників  до ринку та адміністрацій)))

Тим більше, що днями втратила гаманець із водійськими правами))). То тепер ровер – моє життя))).

Не хвалюсь, а хочу засвідчити власним прикладом багатьом скаліченим та зневіреним, що віра, надія та любов – найголовніші цілителі нашого життя.

Тетяна Редько