Я не знаю як з цим жити і як про це написати.
Бо ми готувалися до щасливої старості разом, а не до слів на смерть.

Для всіх Arsen Fedosenko – фотограф, художник, творець, винороб, амбасадор українського вина, капітан Збройних сил України,
Українець!

Для синів – він найкращий батько.

Для мене – Коханий Чоловік.
Такої сили кохання, як було у нас, не існує. Бо я не бачила нічого подібного ані в фільмах, ані в книжках.
Любов сталася з першого погляду і розквітала з роками.

Ми познайомились в Ольвії на розкопках давнього міста.
Молодими студентами.
Закохалися одразу і на все життя.

Я дивувалась, що він завжди знав де знаходиться сонце.
А він дивувався, що ми співаємо українські пісні всю ніч і вони не закінчуються зі світанком…

Жити з таким коханням і насолоджуватись ним наповну ми навчилися десь після двадцяти років разом.
І мали щасливих ще три, два з яких припали на повномасштабну війну.

Арсен мобілізувався в березні 22-го. Ми разом два тижні стояли в чергах під Печерським військкоматом в березневий мороз.
Він точно знав де має бути в найскладніший для країни час.

Він завжди говорив українською, а я російською.
Коли народився другий син, Арсен почув, що старший звертається до молодшого «Мой малєнькій братік»
На наступний день він звільнився з роботи і сказав, що буде тепер з дітьми. Бо його діти мають говорити українською, а не язиком матєрі.

Він так діяв завжди, без жодних компромісів в важливому.
Ні на кого не перекладав відповідальність.
Мав цінність, виборював її та захищав.
Тихо, впевнено, самостійно, з гідністю

Україна і українське були для нього найвищою цінністю.

І ще я. Бо так дбати про мене міг тільки він. Щодня він казав, що я дуже красива, цілісна і розумна. Говорив як він мною захоплюється.
Щодня

Я завжди знала, що дуже сильна, а він завжди хотів мене берегти

Я його дуже-дуже люблю
З усіх моїх життєвих виборів він був найкращим, найціннішим і найважливішим

Я до останнього вірила, що такої сили любов здатна на диво його одужання.
Але поранення було надто важким.
І це єдиний виклик, з яким ми не впорались…

Я вдячна кожному ЗМІ і кожній людині, хто написав про Арсена прекрасні слова.
Пишіть ще. Будь ласка.
Він був би дуже щасливий цьому.
І мене ваші слова про нього сильно підтримують.
Я хочу, щоб Арсена знали якомога більше людей.
Дружина Анна

У четвер, 13 червня Арсена провели у Вічність
Відспівували в Михайлівському соборі.

Вічна памʼять колезі, розділяємо біль втрати - «33-й канал»