Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями
Молоді соколи покидають Україну…
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив і люблю Україну,
Вона, як і ти, була в мене одна.
Знову Тульчинська земля зазнала втрат. Російський окупант забрав ще одне життя. Молодий юнак поповнив лави Небесного війська.
Руслан Загрійчук, 28 серпня 2003 року народження, житель смт Піщанка відважно став на захист Батьківщини. Служив старшим радіотелефоністом радіовідділення взводу зв’язку. Він прийшов у цей світ, як звичайна людина та покинув його, як Герой.
28 червня під час виконання бойового завдання, внаслідок застосування ворогом безпілотного літального апарату із системою скиду, поблизу Вовчанська Харківської області солдат Руслан Загрійчук загинув.
Тиврівська громада знову у жалобі…
Невимовний біль охоплює серце кожного мешканця нашої громади. У боротьбі за Україну і за кожного з нас, 30 червня поблизу н. п. Новомихайлівка Покровського району Донецької області загинув житель с. Іванківці, старший солдат, старший водій 4 десантно-штурмового батальйону Олександр Масіц, 12.06.1991 року народження. Це ще одна непоправна втрата для нас усіх та всієї України.
27 червня додому назавжди повернувся Герой, що віддав своє життя за Україну, — Анатолій Мушта з Чечельниччини.
Україна втратила ще одного гідного сина – патріота та сміливого захисника Батьківщини.
Захищаючи волю й незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, при виконанні бойового завдання загинув Захисник із Росоші, капітан Державної прикордонної служби Олег Яківчук, 18.04.1993 р.н.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю воїна, який віддав своє життя за мирне небо над Україною.
Чорний ворон постукав у Юрківці Шпиківської громади. Обірвалось життя Віталія Бернадія, 24 жовтня 1990 року народження.
Молодший сержант Віталій Бернадій служив сапером 2 відділення інженерно-саперного взводу.
30 червня, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, поблизу н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області наш Герой-захисник прийняв свій останній бій.
21 червня поблизу н.п. Євгенівка Покровського району Донецької області під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, пішов з життя Володимир Козоріз, 08 жовтня 1984 року народження, житель с. Нестерварка Тульчинської громади.
Старший солдат Козоріз Володимир Петрович служив гранатометником механізованого батальйону.
Він був справжнім патріотом, мужнім Воїном і доброю людиною. Користувався авторитетом серед побратимів та товаришів.
На колінах Гайсинщина
Два герої Гайсинського району провели у вічність в Джулинській та Тростянецькій громадах.
До рідної домівки у село Дяківка «на щиті» повернувся захисник – Борис Цвітков, який загинув 25 червня поблизу н.п Карлівка, Донецької області.
Борис Вікторович разом з дружиною довгий час проживав у м. Бершадь, працював, мав багато друзів і знайомих. Попереду мало б бути довге і щасливе життя, якби не клятий ворог, який прийшов на українську землю, щоб руйнувати і вбивати.
З Гаврищуком Юрієм Олександровичем прощалися у Тростянці.
Старший солдат служив у військової частини 110-ї окремої механізованої бригади.
29 травня, під час виконання бойового завдання, біля н.п. Сокіл Донецької області, захищаючи цілісність нашої держави, мир і спокій у наших домівках, був важко поранений.
29 червня серце мужнього і відважного земляка зупинилося. Поховали Захисника в рідному місті Тростянець.
Йдуть кращі!
Сергій Савельєв. Волонтер. Військовий.
Вінницька громада прощалася з полеглим захисником Сергієм Савельєвим.
Сергій добровільно став у стрій з початком повномасштабного вторгнення, а до того активно волонтерив. Служив старшим матросом у 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Боронив країну на донецькому та херсонському напрямках. Був також першим, хто змайстрував підривники для українських дронів-камікадзе. Його цінували в армії за конструкторські здібності та надзвичайну відданість справі оборони Батьківщини.
На жаль, через важку контузію, отриману на фронті, у Сергія погіршилось здоров'я. Серце 51-річного воїна зупинилося 26 червня.
Він був щирим патріотом, любив своє село
Ігор Гончарук — захисник із с. Велика Киріївка.
7 березня 2022 року Ігор був мобілізований до лав ЗСУ. А вже 24 червня цього ж року біля міста Покровськ Донецької області під час бою отримав важке поранення, внаслідок чого помер у лікарні м. Дніпра.
Ігор був хоробрим воїном, прекрасним сином, щирим другом, патріотом.
Ми втрачаємо кращих у цій війні... Назавжди 28 років...
Втрачаємо цвіт нації
22 червня в селі Устя провели в останню дорогу захисника — Олександра Зеленька.
Щоб над нашою Батьківщиною засяяло сонце миру та спокою, Олександр віддав найдорожче – своє життя. Йому назавжди 46…
Доземний уклін за вірність, чесність, мужність та силу!
Навіки у Небесному військома Сергій Загородній
Сергій загинув при виконанні службового обов’язку, до останньої миті він залишався вірним обов’язку і Україні. Невимовно боляче втрачати синів України, бачити гіркі сльози родини та сум друзів.
Козятин у жалобі
Микола Дудін — ще один Захисник України — відійшов у вічність, захищаючи наше майбутнє. Останнім часом Микола жив у Лопатині. Його батьки вже покинули цей світ та трьох своїх синів. А зараз з трьох братів залишилось лише двоє – Максим та Костянтин. Микола був старшим братом. Також у Миколи залишилась донька Крістіна, яку він дуже любив.
Солдат аеромобільного відділення військової частини А 2120, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі бойових дій біля населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області 20 червня загинув.
Вінницька громада прощалася із полеглим захисниками
Ігор Кудрін родом із Луганщини, став до зброї добровольцем у 2015 році, щоб захисти від окупанта сім'ю, рідне місто та Україну. Продовжував тримати оборону і з початком повномасштабного вторгнення.
Загинув Ігор у бою з окупантами 12 червня цього року у Федорівці Бахмутського району на Донеччині.
Павло Цюпик став на захист Батьківщини у березні 2022-го. У складі 115-ї окремої механізованої бригади виконував бойові завдання на Донеччині, де, зокрема, освоїв управління дронами. А згодом був переведений до 225-го окремого штурмового батальйону, в якому воював сапером.
19 лютого цього року разом із побратимом Павло повертався із завдання, коли потрапив під масований мінометний обстріл. Серце воїна припинило битися у 32 роки. Вдома на нього чекали дружина, трирічний син та мати.
Володимир Коваленко у 2015-2016 роках виконував бойові завдання у зоні АТО/ООС. І вже на другий день повномасштабного російського вторгнення знову долучився до війська. Служив у званні старшого сержанта у стрілецькому батальйоні 116-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 22 червня під час військових дій поблизу села Сеньківка Куп'янського району Харківської області. Йому було лише 49 років…
Сергій Степанюк боронив Батьківщину у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Виконував військові завдання на донецькому напрямку. Свій останній бій прийняв 24 червня поблизу села Новомихайлівка Покровського району. Воїну навічно залишилося 40 років…
Сергій народився у Вінниці 27 листопада 1983 року в сім'ї, де зростав разом із двома старшими братами. Після закінчення школи №26 здобув освіту у медичному фаховому коледжі імені академіка Заболотного. А згодом вступив до Київського державного інституту фізичної культури, в якому отримав диплом за спеціальністю «Реабілітолог». Проте дуже швидко юнака захопили комп'ютерні технології. Тонкощі роботи з ними оволодів самотужки та навіть заснував власну фірму. Останніми роками перед повномасштабним вторгненням працював у столичній логістичній компанії, що невдовзі відкрила свій філіал у Вінниці.
«Сергій не мав жодного стосунку до армійської справи. Свій перший військовий вишкіл отримав уже тоді, коли мобілізувався до Збройних сил. Був переконаний, що його знання медицини стануть у пригоді на полях війни», – розповідає мама полеглого Героя Алла Андріївна.
Максим Кошель став на захист рідної країни на початку повномасштабного російського вторгнення. У званні головного сержанта воював у лавах в/ч А1231. Перебував у багатьох гарячих точках війни. Зокрема завдяки його вправним діям усі підлеглі змогли вийти неушкодженими з-під смертельного вогню поблизу села Кринки.
Згодом після відновлення сил та здоров'я Максим знову повернувся на передову. Цього разу воював у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, в якій був командиром гранатометного відділення.
Загинув воїн 14 червня у бою під містом Вовчанськ. Він практично пожертвував власним життям заради порятунку пораненого побратима.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК
