На мокшанських болотах вже абсолютно відкрито у телеефірах говорять про те, що війну в Україні розпочали заради того, щоб її пограбувати і знищити як державу. Які ще експерти потрібні, аби зрозуміти терористичну та імперську сутність агресивної московії?

Власне, вони з перших днів війни не приховували, що прагнуть повної окупації сусідньої незалежної країни, мотивуючи свою спецоперацію абсурдними вигадками про єдиний народ. І так само відкрито вже в лютому 2024 року окупанти вбивали мирних жителів, грабували і відправляли з білорусі у мокшанську глибинку вкрадені тут телевізори, пральні машини, унітази та спідню білизну.

З перших днів повномасштабного вторгнення вони гвалтували жінок та дітей, мінували житлові будинки, автівки та навіть тіла розстріляних людей. Не гребували таким цинічним проявом тероризму, як мінування дитячих іграшок.

За цих два з половиною роки рашистські війська, натхнені воєнним злочинцем путіним та його духівником, диявольським батюшкою кірілом, публічно показали в Україні десятки тисяч дикунських проявів антигуманності. Це і безжалісний розстріл військовополонених, і жорстокі ракетні удари по житлових будинках та масове знищення мирного населення, і цинічна руйнація енергетичної структури України.

У вінничан назавжди закарбується в пам’яті 14 липня 2022 року. В той день російські смертоносні ракети вдарили по гарнізонному Будинку культури та медичному центру, розташованому поряд.

Ця чорна сторінка в історії мирного українського міста стала першою в цілій низці майже щоденних влучань у цивільні об’єкти: будинки культури, театри, школи, лікарні та дитячі садочки. І кожна з цих трагедій забирала чи калічила сотні життів дорослих та дітей.

Хіба це не геноцид? Хіба це не повне ігнорування одним безнадійно хворим на ненависть та невиправдану жорстокість диктатором навіть елементарних правил мирного співіснування? Тих самих правил, що були написані кров’ю 50 мільйонів людей на планеті, які стали жертвами Другої світової війни, котру розпочав такий самий маніяк. І майже за його сценарієм.

Здавалось, що найпершою структурою, зацівленою у припиненні страшної безпричинної агресії, мала би стати Організація Об’єднаних Націй, уповноважена на це світовою спільнотою. Але, на жаль, вона обмежилась «стурбованістю», утрималась від звільнення з Радбезу російського представника, котрий вже два з половиною роки блокує всі мирні ініціативи щодо путінської агресії в Україні.

Навіть Будапештський меморандум, що гарантував Україні безпеку в разі відмови від ядерної зброї, не став для ООН причиною жорсткого засудження окупаційної війни, виключення росії із числа засновників орга­нізації та заохочення всіх світових лідерів до жорсткого впливу на божевільного воєнного злочинця, директора кремля.

Навпаки, жодної ініціативи проведення заходів на кшталт міжнародного Саміту миру у Швейцарії, ООН не проявила. Навіть генсек Гуттеріш не спромігся прилетіти в Люцерн. Чим не сигнал для всіляких правих та ультраправих проросійських політиків у Європі? Вони вже й не церемоняться в своїх пуб­лічних симпатіях людині, яка щодня вигадує нову причину нападу на суверенну сусідню державу.

І поки ООН сором’язливо топчеться на темі «української кризи», путін карколомно швидко формує диктаторський світовий альянс, щоб удесятерити свою військову агресію. Поки західні партнери України збираються допомогти снарядами, північнокорейські та іранські боєприпаси регулярно поповнюють арсенали і без того достатньо мілітаризованого режиму путіна.

Зрозуміло, що за такої умови українській армії кидається неймовірно важкий виклик. Адже історик-любитель з кремля пояснює глибинним мокшанцям, що він на території України захищає московську імперію від американців та НАТО. І тому всі методи, в тому числі і різницька тактика випаленої землі та геноцид, і тероризм виправдані.

Український президент нещодавно заявив, шо в силах оборони сформовано 14 бойових бригад. Але їм катастрофічно бракує озброєння. Схожа ситуація склалася і напередодні контрнаступу ЗСУ попри гарантії західних партнерів забезпечити армію всім необхідним. Невже так само буде і тепер, коли ворог за підтримки своїх східних помічників рветься вглиб країни?

ООН продовжує не помічати порушень санкцій Північною Кореєю та Іраном, далі заграє з Китаєм і безпосередньо з росією. І опосередковано заохочує світових лідерів примушувати Україну до мирних переговорів з путіним. На його умовах: знищення незалежної країни, геноцид українців та колонізація української території.

До речі, якщо говорити про кордони між сусідніми країнами на планеті, то впродовж століть вони змінювалися багато разів. І на сьогодні немає в світі жодної держави, котра б не виношувала територіальних претензій до сусідів. Якщо піти шляхом «стурбованості та співчуття» жертвам колоніальних претензій з боку сильнішого сусіда, то зовсім скоро увесь світ запалає у новій високотехнологічній війні. І не факт, що наша Земля зможе це витримати.

Не думаю, що в ООН цього не розуміють. Тоді що?

Анатолій Жучинський