Таким відповідаю:

Я теж хрещений священником РПЦ! Бо тоді інших не було!

І тоді отець Іван мене хрестив не у московську віру, а у православну!

І як лише була проголошена Українська Автокефальна Православна Церква, то він одразу перейшов! Бо висвячувався він і присягав на вірність не москві, а святому Православ’ю!

І Православ’я він не зрадив, бо поміняв не віру, а юрисдикцію! Тобто підпорядкування центру: не Москві вже, а Києву!

І я Православ’я б не зрадив, якби, наприклад, переїхав до іншої країни і ходив би до їхньої Православної Церкви (наприклад, у Румунії, Греції чи Болгарії!)

І народився та хрестився я тоді, коли моя рідна Україна була в московській окупації! Окупації, яка забрала мільйони моїх земляків, яка відправила моїх прадідів у Сибір, Казахстан і Тюмень! То чи хотіти мені, щоб і мої діти та онуки залишалися у тій окупації, як мої діди і прадіди?

І моя Українська Церква, що сягає своїм корінням Володимирового хрещення, була окупована московською зухвалою дочкою, молодшою на 500 років, яка, узявши маму в полон, назвала її своєю канонічною територією! То хіба хоче Господь такого рабства і лицемірства?

І я теж був жовтеням і піонером, то мені й донині ходити у кривавому галстуку, бо так колись було? Чи користуватися рублями, бо за мене у пологовому будинку розрахувалися рублями?

Уявіть, якби такою відмазкою користувався князь Володимир і його бабуся Ольга! «Це, мовляв, віра дідів-прадідів, і ми теж будемо різати кугута щоранку перед ідолом Сварога та Ярила!» То ви б теж ще депіляцію вогнем і кроплення курячою кров’ю «на щастя» практикували?

Може, уже пора включати мозок? Може, пора уже перестати бути рослинами? Ніхто вас не змушує міняти віру! Не треба міняти навіть храм!

Ходіть до свого храму, сповідуйте святе Православ’я! Але зберіть уже свою волю, візьміть відповідальність на себе, організуйте парафіяльні збори, ВИЙДІТЬ з московського розколу, змийте з себе тавро рабів москви і мовчазних співучасників її злочинів! І долучіться до сім’ї ПЦУ, що перебуває у єдності зі світовим Православ’ям!

Бо той, хто хоче — шукає можливості!

А хто не хоче — шукає причини!

Роман Грищук