Чому? Справа в тому, що колись я вже сидів у колонії. Важких злочинів у мене за душею немає, так, дрібниці… Сам я родом зі Стрижавки. Але повертатися туди мені не було сенсу. Після звільнення поселився в Калинівці, під наглядом. Це було важко, адже дуже багато заборон для мене існувало. Але я витримав. Згодом мама купила для мене хату у Комунарівці, думали, що буду жити спокійно. Непросто було, бо відразу позбутися наркозалежності не вдалося, доводилося красти на городах маківки.
Але потім я почав працювати на одного колишнього мента. Все по господарству допомагав. Згодом він мене пересварив з усіма сусідами, хоча я нікому нічого поганого не робив. Тепер пройти не дають у селі! Дільничний, буває, так дістане, що я матюкаюся на всю вулицю. Мені зауваження роблять, мовляв, не сварися. А я відповідаю: не буду, але щоб тільки вони мене не чіпали. Колись я в цього полковника гривень 300 позичив і не віддавав. Може, тому мені так мстяться.
От і почалося цькування… То мене на зупинці серед білого дня побили. За що — невідомо. Діти обзиваються, кричать «наркоман». Хтось підлив клофелін і підпалив мене. Я дивом врятувався. Місцеві чоловіки ніби навмисно провокують мене на бійку, щоб знову я опинився за гратами, бо бачать, що друзів у мене немає, живу сам, ні з ким не спілкуюся. Цим і користуються, щоб при першій нагоді залізти до мене в хату і вчинити якусь, нехай дрібну, капость. Дільничний вирішив, що може використовувати мене на власний розсуд, приходить і дає завдання: то котел звари, то ніж зроби… Зрозуміло, задарма. Без дозволу свій бус заганяє на моє подвір’я, поки рибалить на ставку. А потім все село почало говорити, що я нібито якогось хлопчину підрізав. Згодом мені стало відомо, що його підманили в одну компанію. Там пили-їли, а потім — підрізали… Він потім сам всім розповідав, що його поранила інша людина.
Я вже звик до того, що ніби найбільш грішник на цьому світі, з мамою та з сестрою давно не спілкуюся, але так знущатися наді мною не слід. Сільське керівництво ходить по селу і розносить, що Сашко-наркоман нікому спокою не дає. Але я вже дуже давно не вживаю наркотиків. Голова сільської ради грозилася вигнати мене з села, а в неї родич дуже впливовий. Куди мені подітися і де шукати захисту — не знаю…
Олександр,
с. Комунарівка
