У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на якому перед гостями танцювала Саломія, дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іродові, що він обіцяв перед гостями дати їй усе, чого б вона не попросила. Саломія пішла до матері за порадою. Іродіада наказала дочці просити голову святого Іоана Хрестителя. Ірод засмутився: він боявся гніву Божого за вбивство пророка, але не міг порушити необережної обіцянки.

Іоану Хрестителю відрубали голову і віддали її Саломії. За переказами, голова продовжувала викривати Ірода та Іродіаду. Несамовита Іродіада проколола язик пророка шпилькою і закопала голову в нечистому місці. Але Іоана, дружина царського домоправителя Хузи, таємно взяла святу голову, поклала в посудину і поховала її на Оливній горі, в одному з маєтків Ірода. Тіло святого Іоана Хрестителя взяли його учні й поховали його.

Божий гнів наздогнав тих, хто наважився погубити пророка. Саломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, робила безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, доки гострий лід не перерізав її шию. Її відрізану гострою крижиною голову, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову Іоана Предтечі, а тіло її так і не знайшли.

Римський імператор Гай Юлій Цезар Калігула заслав Ірода разом з Іродіадою до Галлії, а потім до Іспанії. Там їх поглинула земля, що розверзлася.

Сьогодні – суворий піст, як вираження нашої скорботи про смерть великого пророка Іоана Хрестителя.