На Великдень померла 47-річна Олена Сушко із Вінниківців Літинського району. Жінку били, гвалтували, а після того ще й переїхали трактором. І все це зробили не заїжджі бандити, а рідний брат чоловіка та син подруги. Мовляв, випили і хотіли порозважатись. Якого покарання вимагають рідні та односельчани загиблої і як насправді все відбулось – син покійної погодився розповісти нашому виданню.
У Вінниківцях Олена Сушко проживала з народження. Свого часу працювала продавцем у магазині, сапала буряки в колгоспі. Батьків та чоловіка поховала, виховувала єдиного сина Валентина сама. Хоч і бідувала, проте ніколи на злочин не йшла, наймалась до односельчан, аби підзаробити. Жила жінка останні десять років із співмешканцем.
– На Благовіщення до неї в гості на викраденому у фермера тракторі Т-16 приїхали брат мого покійного тата та син маминої подруги. Вони були нетверезими. Увірвались до хати і з невідомих причин стали глумитись над мамою… Гвалтували її на очах співмешканця. Той – людина мовчазна, скромна. Побіг до мене просити допомоги. Мабуть, чоловіки злякались, тому вирішили забрати маму до свого рідного села Дубової Жмеринського району, аби продовжити свої знущання. Вони зірвали двері з сараю і поставили їх на підйомник трактора, — каже син Валентин Сушко. — Зверху сів один злочинець і поряд поклав маму. Коли я вже був на подвір’ї, вони вирушили у бік села. Довго біг за трактором та благав зупинитись.
Та мій рідний дядько просив водія гнати швидше… Раптом на ямці транспортний засіб підкинуло. Один з чоловіків втримався, а мама впала під колеса. Її переїхали заднім колесом і поїхали далі… Чесно кажучи, я не знав, що тоді робити. Бо хотілось зупинити злочинців, та стримувала мама, яка лежала на землі у больовому шоці. На ній місця живого не було, усі органи черевної порожнини постраждали… Довго я не міг викликати медиків, бо чомусь дзвінки переключали на Хмельницький, Летичів та Вінницю. Врешті, додзвонився. Тим часом взяв маму на руки і поніс до себе в будинок. Пригадую, як просила мене ненька залишити її, в той момент моє серце від болю розривалось. Коли приїхали лікарі, вони забрали маму до Літина. Там прооперували, робили все можливе, але на Великдень її не стало. Похоронили ми її біля батьків на сільському кладовищі.
Родині Олени важко змиритись із втратою. Вони не розуміють, через що близькі люди зважились на злочин.
– Ми ж із ними не ворогували… Зараз злочинці знаходяться у СІЗО. Мама одного із них постійно приїжджає та просить витягнути його, бо має трьох дітей. Брати дядька теж телефонують, вибачення просять. Але хіба я суддя чи прокурор? Так, маму я вже ніколи не поверну, проте простити… Не знаю… Якою вона б не була, але це найрідніша людина, вона мала добре серце, ніколи нічого не шкодувала. Більше в мене нікого не залишилось. Тата не стало 9 років тому. Мені дуже боляче… Шкодую, що не був тоді поряд із нею. Я б цих чоловіків ніколи б не пустив на подвір’я. Якби сили не вистачило, то сокирою порубав. Сам би там помер, але не дав би скривдити…
Ось як прокоментували інцидент у прес-службі поліції.
– Двоє зловмисників, 27 та 40 років, вчинили наїзд на потерпілу, від чого жінка померла в лікарні. Наразі двоє підозрюваних заарештовані на 60 діб без права внесення застави. Один з них раніше притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжки. Зловмисникам інкримінується зґвалтування групою осіб (ч. 3 ст. 152 КК України), вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до смерті потерпілої (ч. 2 ст. 286 КК України), незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК). За такі правопорушення передбачено покарання до 12 років ув’язнення.
Віталіна Трудько
