10 вересня у Вінниці попрощалися з капітаном Повітряних Сил ЗСУ Андрієм Гейком. Пілот загинув у Франції під час тренувального польоту 26 червня. Про трагедію стало відомо лише тепер.
Капітан Повітряних Сил ЗСУ Андрій Гейко був висококваліфікованим льотчиком. Мав досвід пілотування американських винищувачів, який отримав у Сполучених Штатах Америки. Саме у період цих навчань Андрія й заскочила звістка про напад Росії на Україну. Тож незабаром він долучився до захисту її неба. Воював в АТО/ООС у 2015-2016 рр. За станом здоровʼя звільнився. Завершивши військову кар’єру не полишав гуманітарної місії. Разом із миротворцями ООН на гвинтокрилі Мі-8 виконував завдання у гарячих точках планети, таких як Сомалі, Малі, Судан, Центральноафриканська Республіка. Усюди доставляв провізію та обладнання, рятував поранених та вивозив загиблих…”, – йдеться у повідомленні.
Життя льотчика обірвалося за трагічних обставин у небі над Францією. Трагедія сталася цьогоріч 26 червня під час виконання учбового польоту. Льотчику навіки залишилося 38 років… Удома на нього чекали дружина і донечка, батьки та сестричка…
Андрій Гейко народився у Вінниці 23 лютого 1986 року. Після 9 класів 20 загальноосвітньої школи навчався у Вінницькому технічному коледжі, а далі успішно склав вступні іспити та закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Його сестра Марина Прищепа (Гейко) розповіла:
«Провели в останню путь мого брата. Дякую усім, хто прийшов віддати йому шану. Це було важливо і для нас, і, сподіваюся, для нього. Дуже хочеться вірити, що це життя лише етап, і ТАМ є продовження. Хто не міг долучитися з певних причин, згадайте його гарним словом. Він був дуже гарною людиною: справедливим, справжнім, розумним, вірним чоловіком і неймовірно люблячим батьком, сином, братом, другом, дядьком, зятем.
Він був професійним пілотом, любив небо і так і пішов у свій вічний політ.
Його старанності у досягненні своєї мети можна навчати, ставити як приклад того, що досягти можливо усього. Якщо працювати і вірити.
Мені є кого ставити у приклад своєму синові.
На жаль, у нашої мами сьогодні був день народження. Тепер це свято перетворилося на трагічну дату. Для моїх батьків, для нашої родини, для родини його дружини і донечки.
Ми будемо жити далі, любити і пам’ятати. Можна забрати у нас його тіло, але пам’ять і любов є вічною. Можливо, я колись і повірю, що це реальність.
Спочивай з миром, мій братику.
Поховали пілота на місцевому кладовищі Вінницьких Хуторів.
