Тепер мурал манить туристів зі всієї України, бо тут закодоване переможне майбутнє нашої держави.

Грантовий конкурс «Твори добро», організаторами якого виступили громадське об’єднання «Ми – Вінничани» за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді» став успішним меха­нізмом для реалізації цікавих проєктів у громадах Вінниччини. Серед переможців – ініціативна група патріотів з м. Погребище. Їхня ідея мала глибоку історичну, культурну та духовну цінність – зобразити на частині гори у центрі міста унікальний мурал-оберіг. І місце обрали історичне.

Ось що розповідає співавтор проєкту Алла Прусак:

– З давніх-давен цей сторожовий для порубіжного Погребища камінь називався Мар, що в перекладі «Божий камінь». За переказами, перший хрест тут встановив Андрій Первозваний. Згодом біля цього хреста молився Антоній Печерський, повертаючись із с. Лядова, де заснував скельний чоловічий монастир.

Існує легенда, що камінь Мар зберігав скарби людства. І у 1648 році заволодіти цими скарбами мав намір від­ступник Ярема Вишневецький зі своїм військом. Він скористався моментом, коли після переможної битви під Жовтими Водами, козаки поїхали на Білу Церкву, а в Погребищі залишилася сотня козаків-характерників «ма­рівців», і підступно напав на них. Та не зумів досягнути бажаного і з особливою люттю познущався над мешканцями містечка, а особливо трьома братами-священниками. Це були брати Максима Кривоноса. Коли наказний гетьман війська Запорізького дізнався про події в Погребищі, він наздоганяє зрадника, і лише темні сили допомагають Вишневецькому уникнути помсти. Ця битва згадується у багатьох історичних творах та картинах як «битва під Махнівкою».

З тих пір на камені Мар височіли три хрести в пам’ять про закатованих священників. Тут була і козацька церква. Сюди на триденну молитву сходилися віряни з усієї України. Але у 1930 роках більшовики знищили хрести та храм. А сам сакральний камінь мало не знищив довго діючий кар’єр. Лише коли видобуток припинився, місцеві активісти на залишку гори намалювали карту України та козаків. Але з часом малюнок вигорів, а на камені утворилася тріщина, яка, за дивним збігом, відокремлювала південно-східну частину України… Це й стало причиною для пошуку нового зображення для муралу.

Довго не довелося шукати. Мурал-оберіг «Відродження України» був фактично змальований з картини відомого художника Василя Слободянюка, яку він намалював на початку повномасштабного вторгнення. Тут кожен сюжетний елемент – певний символічний знак, закорінений в глибини українського буття.

– Стилізований човен – то Україна, що пливе по глобалістичному морю життя зі своїми національними скарбами: культурою, традиціями, обрядами, звичаями, віруваннями, духовністю, зі своєю трагічно-героїчною звитяжною мілітарною історією. Спис в руках юнака засвідчує готов­ність дати гідну відсіч ворогу. Дівчинка у човні — промовистий образ життя, вона тримає в руках півня — символ вічності. Матір Божа Покрова, українська Берегиня, тримає свій захист над усім українським світом. На рушнику вислів «Бог і Україна» — істинні категорії буття української нації на нашій, Богом утвердженій нам землі.

Сьогодні на камені стоїть церква Андрія Первозваного ПЦУ. Поруч з церквою височіє Козацький хрест борцям за волю України усіх часів. Це місце і нині має глибоке сакральне значення, — тлумачать зображення на муралі автори проєкту.

Саме з каменю Мар, з муралу «Відродження України», з молитви за наших героїв починається кожен патріотичний захід у Погребищі. Сюди в переддень Державного Прапора та Незалежності України з’їхалася і велика команда громадського об’єднання «Ми – Вінничани». До річки Рось та на камінь Мар на екскурсію приїжджали й діти військовослужбовців з Черкащини. А днями тут стартував перший національно-патріотичний табір для дітей «Ми – роси».

Коли посуне хмара темнокрила,
А бруду, болю й крови буде по горище,
Прямуйте, браття, звідусіль
До каменю святого МАРУ в Погребище.
У витоках ріки славетної Росі
Прихована у них велика наша сила,
Прадавній кін Вкраїни і Руси,
Де пошепки Земля із Небом говорила.

Василь Моргун, уривок з поеми
«Мар. Перемога вольного народу».