Однак здійснення таких процесів на цій території є небезпечним, адже родовище розташоване в критичній близькості до історичних пам’яток. Зокрема, раніше тут виявили поселення трипільської, черняхівської, скіфської, давньоруської культур.
Чи справді це так і що наразі відбувається поблизу заповідника? Щоб з’ясувати це “УП. Життя” звернулася до директорки державного історико-культурного заповідника “Буша” Ірини Захарчук.
Вона каже, що Бушанське родовище нанесли на карти корисних копалин ще у 2007 році. Але продали ліцензію на користування лише в лютому 2024 року. На аукціоні Prozzoro за неї заплатили 2,6 мільйона гривень.
Придбало ліцензію товариство з обмеженою відповідальністю “Сі-еволюшн”. За даними OpenDataBot, компанію заснували 19 лютого 2024 року. Директоркою і бенефіціаром є Наталія Гибелинда.
“Територія ймовірного родовища розташована за 300-400 метрів від межі заповідника Буша та межує з геологічним заказником “Гайдаматський Яр”.
Дорога до копалини пролягає через заповідник. Я не уявляю, як будуть їхати ці машини, буквально поміж історичними пам’ятками національного значення. Наприклад, повз замкову вежу XVII століття або археологічний розкоп трипільської культури V-III століть до нашої ери”, – зауважує директорка заповідника.
Мешканці забили на сполох ще навесні. Зі слів Ірини Захарчук, місцева влада також не підтримує розробку кар'єра поблизу заповідних територій.
"Багатотонні автомобілі, які будуть возити цей тремпел і фосфатний вапняк, здійматимуть хмари пилу. Це вб'є зелений туризм, з якого живуть місцеві мешканці", – зазначає вона.
Наразі Буша – екологічно чиста зона з екопоселеннями, які зареєстровані в мережі Genкrain. Тут також є рекреаційний центр "Здорове життя", де військові та цивільні українці проходять реабілітацію.
"Ми хочемо, на горі Лиськівка, де й мають вирити кар'єр, створити ландшафтний заказник місцевого значення. Бо тут ростуть червонокнижні рослини. Таким чином ми "накриємо" та захистимо цю гору і більше ніхто на неї не буде зазіхати", – пояснює директорка заповідника "Буша".
Ірина Захарчук додає, що ситуація загалом виглядає дивно, бо цим родовищем ніхто ніколи не цікавився. Освоїти копалини у прикордонній з Молдовою території вирішили аж на третьому році повномасштабної війни.
Наразі жодних будівельних робіт на горі не відбувається, каже директорка державного історико-культурного заповідника. Крім спеціального дозволу на видобуток корисних копалин, фірма має також отримати дозвіл на користування землею, який може надати місцева влада. Цей процес ще триває.
