Народився преподобний Сергій в селі Варниці в сім’ї благочестивих і знатних бояр Кирила і Марії. При народжені майбутній преподобний отримав ім’я Варфоломій. В дитинстві святий не міг опанувати грамоту і погано навчався, але після зустрічі з таємничим схимником Варфоломій почав читати.

Поховавши батьків, Варфоломій разом з братом Стефаном пішов для пустинножительства в ліс. Спочатку вони поставили келію, а потім невелику церкву, і, з благословення митрополита Феогноста, вона була освячена в ім’я Пресвятої Трійці. Але незабаром, не витримавши труднощів життя в пустельному місці, Стефан залишив брата.

У 1337 році Варфоломій прийняв постриг в чернецтво від ігумена Митрофана з ім’ям святого мученика Сергія і поклав початок новому жительству на славу Живоначальної Трійці. Зазнаючи спокуси і бісівського страхування, преподобний піднімався від сили в силу.

Поступово він став відомим іншим ченцям, які шукали його керівництва. Преподобний Сергій всіх приймав з любов’ю, і незабаром в маленькій обителі зібралося братство з дванадцяти ченців.

У 1354 році єпископ Волинський Афанасій звів преподобного у сан ігумена. Слава про подвиги преподобного Сергія стала відома в Константинополі, і Патріарх Філофей надіслав преподобному хрест, параман, схиму в благословення на нові подвиги і Благословенну грамоту, радив обранцеві Божому влаштувати монастир.

Ще за життя преподобний Сергій удостоївся благодатного дару чудотворіння. Слава про чудеса, звершені преподобним Сергієм, швидко поширювалася, і до нього почали приводити хворих. І ніхто не залишав преподобного, не отримавши зцілення від недуг і повчальних порад.

Досягнувши глибокої старості, преподобний, за півроку дізнався про свою кончину, закликав до себе братію і благословив на ігуменство досвідченого в духовному житті і послусі учня, преподобного Никона. У мовчазній самоті преподобний відійшов до Бога 25 вересня 1392 року.

В ризниці Свято-Вознесенського чоловічого монастиря є ікона з часткою святих мощей преподобного Сергія Радонезького.