Студент Вінницького педагогічного коледжу Володимир Кушнір у свої 15 років уже встиг стати чемпіоном Європи з боксу серед школярів, призером чемпіонату Європи серед юніорів та здобути звання «майстер спорту». Хлопцю пророкують велике майбутнє, а він сам хоче бути схожим на Мухаммеда Алі.

А все почалось зі звичайного фото, на якому Володі було 5 років. На новорічні свята у садочку фотографи одягнули хлопчика у боксерські рукавички. Йому так сподобалось, що він захотів тренуватись. Мама відвела до спортивної школи.

Тренер і майстер спорту з боксу Сергій Жураковський спочатку не хотів брати Вову до секції, адже велика відповідальність навчати 5-річних хлопчиків. Тим паче, що більшість починає займатись боксом із 10 років. Проте таки погодився.

Володимир весь свій вільний час присвячував боксу, не пропустив жодного тренування. Рідні та друзі жартували, що бокс хлопець вибрав ще тоді, як на світ з’явився. Бо народився він справжнім богатирем — 4650 грамів та зростом 59 сантиметрів.

Цілеспрямованість стала для Володимира Кушніра рушійною силою. Він завжди б’ється до кінця, аби здобути таку бажану перемогу. Втім, були у вінницького боксера дві поразки. Він через це сильно нервував. Та допомогла порада дідуся про те, що якщо серйозно тренуватись, станеш непереможним. З тих пір цей девіз став для Вови мотивацією успіхів. Тож коли в 2015 році у Вінниці проходив чемпіонат України з боксу серед юнаків 2002-2003 р. н., то хлопець здобув золоту медаль. Тренери тоді не приховували свого захоплення. В 2016 році у Хорватії на чемпіонаті Європи серед юнаків він теж тріумфував, здолавши вісім найсильніших суперників. Рідні пригадують, що ті бої спостерігали через пряму трансляцію. Але на найцікавішому зв’язок обірвався. З’явився тоді, коли Вова ходив рингом та виконував свій ритуал — кланявся на чотири боки. Так родина і зрозуміла, що їхній спортсмен знову переміг. А вже в 2017 році на міжнародному турнірі з боксу, що проходив у Грузії, вінничанин знову здобув «золото».

Юнак зізнається, що найбільш приємним для нього є момент, коли після перемоги він чує український гімн та піднімається синьо-жовтий прапор. Адже змалечку дідусь та бабуся виховували його як патріота. Рідні додають: Володя серйозний лише на ринзі перед суперниками, в житті він дуже добрий та спокійний. Хоча пригадують випадок, коли доводилось застосувати свої навички зі спорту. Одного разу йому довелося захищати себе і маму від чотирьох нападників. Більше Вову та його сім’ю ніхто не чіпав. У вільний від боксу час хлопець обожнює куховарити та вже навчає боксу двох молодших братиків.

Вікторія Снігур