Як ми, мудрі дівчата. Правда ж?

“Я зістарілась, не питаючи ні в кого дозволу, викликаючи суперечки та обурення….

Вирішила пройти червоною доріжкою, з красивим обличчям і тілом, не ховаючи всіх зморшок, очей, дорослого віку і зайвої ваги, з усім, що дала мені природа, без вагань і зовсім без інтересу до думки інших….

Тому що комусь нарешті потрібно сказати світу, що старіти не соромно. ” – сказала Моніка Беллуччі.

Не знаю як Вам, а мені вона нагадала ось ці осінні троянди.

Такі ж прекрасні як і ми дівчата! Правда ж? І подивіться скільки  у них ще потенціалу! І не думають, що морози будуть скоро, віхоли! Просто щоденно буяють квітом!

Немов би вчать нас зараз і тепер віддаватись на повну  життю – любити, захищати, берегти, дбати, допомагати, творити, плекати, волонтерити… далі продовжуйте Ви цей нескінченний перелік чеснот, які може зробити людина ось так квітуючи!  Тут і зараз! На зло війні!

Хіба може бути переможеним народ України, який навіть у воєнні лихоліття дбає про квіти?

А тепер похвалюсь, це мої.

Спасибі захисникам, що можу ростити і творити! Жити!

Присилайте свої! Таку красу не можна таїти.

З повагою,
Тетяна Редько