Батька сімох дітей, четверо з яких неповнолітні, що віддав за нас своє життя, — бачив по відео багато хто. Нагадуємо, священник ПЦУ і капелани, які хоронили цього воїна, спочатку не змогли занести в місцеву церкву труну для здійснення чину поховання. А коли під тиском населення увійшли, то попросили священника МП відкрити Царські ворота у вівтар. Але священник цього не зробив.

Ось як коментує події священник ПЦУ Роман Грищук:

– Україні славу віддавати не треба, для цього попа це просто земля. Зате московський кіріл для нього – «наш патріарх, православний!» Москва напала? «Ні! Це всьо брехня!» Він за «єдіну» Церкву, але вселенський патріарх для нього ніхто! «От там ми були (у московській неволі) і там надо било оставаться!» Українською мовою не дозволяє молитися, бо нею матюкаються! Для нього воїн не герой! Ми усі для нього — слуги сатани!

Жодної ікони українського святого у храмі — хоч би князя Володимира чи княгині Ольги! Жодної україномовної книги! Зате уся церква обвішана російськими святими! Лавка переповнена рашистською літературою! Повсюди Ксєнюшки пітєрскі, кривавий цар Ніколай і імператорська сім’я!

І просто патологічна ненависть до всього українського! Отак і живемо! Ніби захід України, ніби під Європою!

Це сталось 2 жовтня 2024 р. у селі Вовчинець Дністровського району. Московський піп Віктор. Воїн — Герой України Карпа Володимир Тарасович.

І цей пост колеги розмістив на своїй сторінці шанований на Вінниччині священник ПЦУ В’ячеслав Буданевич, батько 7 дітей. Вони одними із перших з матінкою, як тільки оголосили Томос, приєднались до ПЦУ. Тепер панотець служить у кафедральному Спасо-Преображенському соборі Вінниці. І є настоятелем Миколаївського храму в поліцейському училищі.

Він, як відгукуються його парафіяни, стільки навернув до Бога людей, що чисел не вистачить. Але, виявляється, він як кістка в горлі досі «впоротим рускім міром прихожанам МП» — отець В’ячеслав.

І вони настільки зазомбовані, і їх в тих церквах досі так зомбують, що в час заборони РПЦ в Україні вони несуть ось що:

«Дивлячись ваші репости, В'ячеславе, на цей раз не втрималась і тому не змогла промовчати. Хто затьмарив мізки тому отцю В'ячеславу, якого ми знали раніше? Священника, якого всі любили і поважали, горнулись до вас, щоб почути Слово Боже...

І ось пройшло вже немало часу, коли ви зрадили Бога і першим вийшли з лона православної церкви, перейшовши у політичну безблагодатну структуру (мається на увазі ПЦУ(?) — ред.)

І ось в кожній вашій світлині все більш і більш паплюжиться церква, в якій ви прийняли Святе Хрещення, отримали священницький сан, одружилися, наро­дили семеро дітей, а тепер з неї насміхаєтесь, виставляючи напоказ її священників.

І вже не чути від вас жодного слова про Бога.

Розумію, Він зник з вашого життя... Ви – як той брито-стрижений чоловік, який одягнув на себе покривало з церковними символами, тому що фелонню це не назвеш, і з цим, вибачте за слово, дурним заголовком хизуєтесь, виставляючи напоказ і тим самим засвідчуєте, що Бога в вашому житті уже давно немає.

Думаю, ви не будете заперечувати, що сатана — це «обез'яна» Бога (вибачте, вам не подобається це слово, але так краще звучить), і от в вашій світлині люди зайшли в церкву відспівати загиблого воїна, а зробили балаган, провокуючи настоятеля храму. Ви кому служите — Богу чи патріотам? Мабуть, пора закінчувати....»

Цей гнівний пост написала така собі Людмила Ищук (російською). Ми дізнались, що вона вінничанка, яка була довгий час на заробітках у Росії. І тепер, напевно, туди хоче.

Це викликало обурення і шок від віруючих ПЦУ, парафіян храмів, де проповідує священник В’ячеслав. Люди запитують, як таке може взагалі дозволяти особа, пара­фіянка церкви, яку вже заборонили в Україні? Та ще й так ображати не тільки священника, його родину, але й всю церкву українську – ПЦУ, її парафіян?

Віруючих ПЦУ, вірян та патріотів, які почитали ці думки зараженої рускім міром начебто землячки, це шокувало.

- Отця В’ячеслава і досі люблять і поважають його парафіяни, з радістю слухають Боже Слово, моляться за Україну, наше славне військо і народ! Слава Україні, — відгукнувся Ярослав Мазурець, духівником родини якого вже багато років є отець В’ячеслав.

На захист татка стали і його діти і заявили, що вони пишаються своїм батьком-патріотом.

— Читаючи коментарі таких, як ви, неймовірно тупо вірних своїй псевдоцеркві, переконуємося, що ми зробили правильний та свідомий вибір, вийшовши з цієї секти! Але для того потрібно мати хоч трішки патріотизму, критичного мислення і незалежного Бога в серці! Але бачу, що то не ваш випадок...

Вам, о.В'ячеслав, висловлюю свою повагу. Вам, батькові сімох дітей!

Ось яку відповідь цій колишній заробітчанці із Москви дав сам отець В’ячеслав.

– Давно мені не прилітали компліменти від адептів рускамірнай секти.

Я служу Богу і своєму народу, яким пишаюся! В нашу Україну прийшло абсолютне зло — ро­сійські окупанти. Якби у нас не було патріотів, ці мразоти втопили б українців у крові. Патріот — це той, хто любить свою Батьківщину, від­даний своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Тому служити патріотам — честь, бо це про любов до ближнього! Такими є наші воїни. Лише в Преображенському соборі ми відспівали більше сотні полеглих захисників, серед яких були й мої друзі. Нестерпний біль бачити їх вбитими, чути відчайдушні крики матерів, дітей, рідних та бачити сльози побратимів і посестер. Від цього горя стогне серце. Наші священники засипаючи труну землею, поливають її ще й сльозами.

Я знаю цей біль втрати. Тому зневажаю будь-яку мерзоту, що намагається знецінити подвиг полеглих героїв. Ганьба манкуртам. Слава Богу! Слава Україні! Слава Героям! Боже Великий Єдиний! Нам Україну Храни!

Цей випадок на Чернівеччині і з продовженням на Вінниччині показує ще раз, що ми бачимо окуповану церкву в тилу України! Якщо такі думки висловлює парафіянка УПЦ (МП), то чого там їх вчать і які там проповідники? Це жах! Прости нас, Господи, за те, що правителі допустили, щоб в нашій Україні в церквах правили чужинці.

Слава Богу? — слушно запитує Надія Гонтар. А ви як думаєте?

Тетяна Редько