Преподобний Спиридон прийшов у Печерський  монастир вже немолодою людиною. Подвижник ревно виконував свій послух, невпинно молився та співав псалми. Ще за життя преподобний Спиридон був прославлений від Бога чудесами. Одного разу преподобний Спиридон розвів вогонь, щоб пекти просфори, і від полум’я, яке вирвалося, загорівся дах келії. Тоді блаженний, взявши свою мантію, закрив нею отвір печі і, зав’язавши рукава волосяниці, побіг з нею до колодязя, наповнив її водою і, поспішно повертаючись з водою, кликав братію, щоб допомогли йому гасити пожежу. Браття, прибігши, побачила дивну річ: мантія, якою блаженний закрив отвір печі, не згоріла, і вода, якою погасили пожежу келії, не витекла з волосяниці.

Був у блаженного Спиридона помічник — преподобний Никодим, який у всьому мав з ним однодумність і єдиний норов, в молитві і в труді. Обидва вони ревно і по-Божому послужили в справі випікання просфор.