Святий Нектарій народився в 1846 році в Силіврії в небагатих благочестивих християн Дімоса і Марії Кефаласів. Здобувши початкову освіту, батьки відправили хлопчика до Константинополя для продовження навчання. Йому доводилося заробляти собі на життя роботою в магазині. Після навчання деякий час він працював вчителем.

У 1876 році він прийняв монашеський постриг з ім’ям Лазар в знаменитому монастирі Неа Моні. Через рік висвячений у сан диякона зі зміною імені на Нектарій. У 1885 році святий оселився в Олександрії, де незабаром його висвятили на священника, а потім він став єпископом Пентапольським. Деякі впливові представники патріархату із заздрощів оббрехали святого. Тоді святитель Нектарій відплив до Афін. Самотній, покинутий і зневажений усіма, він жив у поневіряннях, не маючи часом шматка хліба.

З 1891 по 1894 рік він заробляв на життя проповідництвом, після чого був призначений директором Духовної школи імені братів Різарі – установи, де навчалися майбутні священники. Після відставки з посади директора духовної школи святитель Нектарій заснував жіночий монастир на острові Егіна, де й оселився у 1908 році.

Незважаючи на те, що він намагався уникати будь-якого контакту зі світом, слава про його чесноти і благодать швидко поширилася в навколишніх місцях.

Півтора року старець страждав від болісної хвороби зберігаючи свої страждання в таємниці від усіх аж до останніх днів життя. Здійснивши паломництво і вклонившись іконі Богородиці, що знаходилася недалеко від монастиря, святий Нектарій оголосив духовним дочкам про свій швидкий відхід на Небеса. Через кілька днів його перевезли в афінську лікарню. Там, 8 листопада 1920 року, після п’ятдесяти днів мук, які він переносив із терпінням, святий віддав душу Господу.

Віряни острова Егіна, його духовні діти і всі християни, які знали його, гірко оплакували втрату смиренного угодника Божого, який все життя терпів наклеп, переслідування і несправедливі звинувачення, слідуючи прикладу Христа.