Чим більше повідомлення про трагічну загибель 47-річного Василя Стасюка поширюється серед земляків, колег по роботі, тим більше його колеги, в першу чергу поліцейські, з якими десятки років працював, близькі не знаходять відповіді на запитання:

— Як успішний підполковник, начальник поліції Теофіпольщини, начальник відділу територіального управління служби охорони у Хмельницькій області опинився в Хорватії, що він там робив та чого його тіло знайшли біля трансформатора? За межами об’єкта, на якому він мав перебувати?

Спочатку соцмережі порвав некролог від колег:

– Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль від втрати дорогої нам Людини, колеги, ветерана системи МВС, підполковника поліції у запасі, учасника Антитерористичної операції на Сході України, нашого шановного співро­бітника по службі Василя Володимировича Стецюка. Ветерани поліції Теофіпольщини понесли непоправну втрату. На 47 році відійшов у засвіти наш надійний товариш, колишній дільничний інспектор, слідчий, талановитий юрист, заступник начальника по громадській безпеці, а згодом і начальник Теофіпольського райвідділу міліції, учасник АТО, офіцер, мудрий керівник Василь Володимирович Стецюк.

Наші слова співчуття рідним не загоють душевних ран батьків, дітей, рідних, знайомих і тисячі громадян, які знали Василя Володимировича, працювали з ним, дружили. Вічна пам’ять та Царство Небесне! Нехай світлий спомин назавжди залишиться у серцях всіх, хто його знав, любив і поважав!

Для нас він живийі десь поблизу,
У спогадах, в серцях
і у думках,
Душа його жива,
вона все знає,
І бачить…
Написав його колега Анатолій Стучинський.

А друзі повідомили, що Василь Стецюк загинув у Хорватії:

– Туди він поїхав нібито на пропозицію одного із власників цукрових заводів, який викупив такі ж у Хорватії та Німеччині.

Поїхав, як тільки звільнився, і там пообіцяли роботу і гарну зарплату. Разом із сином, також Василем.

Вже там син опинився працювати в Німеччині, батько — в Хорватії.

Ще влітку його друзі — Олександр з родиною відвідували Василя у гуртожитку, де той мешкав.

За тиждень до трагедії він приїздив до дружини Юлії та доньки Вікторії.

Хто б міг подумати, що цей товариш і дружина невдовзі поїдуть за його тілом, щоб повернути на батьківщину…

– Василь народився і виріс у Колісці, єдиний син у батьків.

Вони хворі обоє, то бідна дружина Юлія брала медика з собою, коли їхала сповістити їм цю звістку.

А далі поїхала в цю страшну поїздку. І чим більше вони там дізнавались, що сталось, тим більше виникало запитань. Бо Василь Стецюк мав би працювати на території того заводу. А тут виявилось, що його тіло знайшли за межами підприємства. Біля якогось трансформатора. Тому і повідомили, що нібито його вбив струм.

Але чого людині, яка не так давно працювала начальником поліції, на інших відповідальних посадах, учаснику бойових дій лізти до якогось трансформатора та ще й в чужій країні?

І чому тоді в нього потрощена голова, тіло в гематомах, що може свідчити, що він упав з висоти і десь в іншому місці, може, і на реконструкції того підприємства. І щоб замести сліди про цей нещасний випадок на виробництві, тіло просто взяли і вже після загибелі перенесли.

Зрозуміло, що хворим батькам із села, дружині, дітям важко буде докопатися до правди.

Але, за нашою інформацією, колеги підполковника у відставці запевнили, що допоможуть знайти відповідь на запитання, як насправді трагічно загинув Василь Стецюк у Хорватії.

Як тільки тіло дослідять в Україні, учасника бойових дій, ексначальника поліції похоронять у Хмельницькому, де нині проживають дружина Юлія, співробітник міграційної служби, та 13-літня донька.

Андрій Власенко

Редакція «33-го» висловлює щирі співчуття родині, друзям та колегам Василя Стецюка. Вічна пам’ять.