– Хетшот” з Маріуполя спочиває тепер біля “Грєнки” у Вінниці 💔🇺🇦
На колінах вінничани зустрічали азовця, воїна, захисника, який віддав своє життя за Україну під час запеклих боїв на Донецькому напрямку.💔
З кожним полеглим героєм все важче і важче писати про війну. Бо втрати, яких зазнала і зазнає наша країна, не можуть окупити жодні багатства світу. Батьки хоронять дітей, дружини чоловіків, чоловіки жінок, а діти батьків. І так щоденно… Русня гатить ракетими, але мене, як і сотні тисяч українців, тримає тільки відданість та віра в наших військових, які безстрашно воюють за Україну, воюють за нас із Вами. Так само як воювали Віктор “Хетшот” Хетчиков та Назар “Грєнка” Гринцевич. Тепер разом спочивають на Сабарівському кладовищі, а над їхніми могилами вічно будуть майоріти українські прапори. Мама “Грєнки” Маріанна разом із рідною сестрою Віктора, проводжали “Хетшота” у останній шлях як рідного сина, як українську дитину. Розповідає Маріанна, що воля Хетшота була спочивати поруч із Назаром. Який був його командиром, який йшов разом із ним у бій. Мама “Хетшота” назавжди залишилась у Маруполі – її безжально вб@ли в перші дні війни.
💔Віктор “Хетшот” Хетчиков готувався захищати Батьківщину з 16 років. Тоді пройшов курс молодого бійця у полку «Азов». А вже у 2015-му долучився до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» та брав участь в Антитерористичній операції, де отримав важке поранення. Після тривалої реабілітації у 2018 році Віктор продовжив військову службу за контрактом із ЗСУ. Його новою бойовою родиною стала 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола, в якій і зустрів повномасштабне російське вторгнення. За бойовими шляхами оборонця можна писати літопис війни, але поряд із тим у нього залишалася мрія потрапити до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», яка здійснилася торік. Він став частиною родини азовців. Загинув оборонець 10 листопада поблизу села Леонідівка Бахмутського району Донецької області. Йому назавжди залишилось 25 років.
«Про таких людей як Віктор кажуть, що у них чиста та відрита душа. Це було особливо помітно, коли заходив до кімнати, в якій знаходились діти. Малеча відразу горнулася до нього та не відходила ні на мить, – каже сестра Героя Наталія. – У Віктора була мрія після Перемоги оселитися у Вінниці, яку щиро полюбив ще з часів участі у змаганнях зі змішаних бойових мистецтв ММА. А якщо не судилося, заповідав, поховати його тут поряд із побратимами…»
Вічна пам’ять Віктору “Хетшоту” Хетчикову! Вічна пам’ять всім, хто віддав життя в бою за Україну! Низький уклін матерям, батькам! Хай пам’ять про Ваших дітей та наших побратимів живе вічно!
Софія Копач
