Але вже «на нулі» війни між Добром і Злом! Тиранії і Свободи! І ми, як і 20-10 років тому, найсокровеннішим словом вважаємо Перемога!

І тепер, в час цієї страшної війни, як тоді, так видно героїзм, безстрашність, самовідданість одних – байдужість, підлість, «дєланий патріотизм» інших.

Багато хто знає, що я входила в Раду нашого Майдану.

Тому знаю ой як багато! Того, що було закрито від сторонніх очей!

Я не ходжу на урочисті покладання квітів! Вибачте! Бо  там бачу стільки «гнилі», яка робила все тоді, щоб перемогла Банда!

Стільки фальші і видавання ..

І  знаю, що і тепер, коли б, не приведи Боже, сталось те, «за три дні» – вони б пристосувались, відкупились, бо їм і тепер ті вистраждані слова «Воля або смерть» не зрозумілі! Рада за тих, хто «прозрів». Такі є!

Тому уклін тим, хто тепер на Майдані, який розширився до лінії фронту! Хто зробив цей вибір! І живе з цим гаслом у серці!

Памʼятаєте: «Разом нас багато, нас не подолати» скандували ми 20 років тому на Помаранчевій революції.

«Україна понад усе»…

Повторювали разом 10 – на Революції Гідності

«Воля або смерть»… вистукують наші серця тепер.

Не у всіх! Але я з тими, хто такий вибір зробив! Не показово! Не для політпроектів, а серцем і душею.

Це найважчий вибір за цього життя.

Але так ми вириваємось з страшної Тюрми народів, і може розплачуємось за гріхи наших предків, які варились 300 років  в цій пекельній кухні Імперії Зла.

І замість цього гасла, вибирали інше – пристосуватись… будь якою ціною. Втративши Гідність.

Ось якою ціною ми її повертаємо, мій багатостраждальний народе!

Цю людську Гідність! І бажання жити в своїй, незалежній державі. Слава Україні! І кожному, хто зараз з нею серцем і душею!

Уклін доземний, хто боронить її і  Вічна шана тим, хто  віддав за нашу Свободу своє життя!

Ось як думає читачка Галина Верещага:

– Чого ми добилися?

Найкращі  патріоти в могилах, раби в кайданах зубожіння , байдуже спостерігають як знищують українців і їх державність.

Продажні журналісти бояться висвітлювати правду, так і живемо  – в крові, та по вуха в інформаційній грязі- брехні.

Ось що відповіла їй я:

– Вам не зрозуміти, бо ви з рабів? А чого добились, коли сто років тому наші предки здались? Голодомору?! Сталінізму?

Там загинули десятки мільйонів! Що краще? А у нас був вибір?! Чи зараз є?!

Може в «ждунів» і є – бо вони вже приготувались виторговувати собі рабське існування в тиранії за доноси на патріотів.

Так вже було!

На могилах одних, не скорених, заритих в таємних енкеведешних могилах, наприклад у Вінницькому парку, катались на каруселях  інші і їли морозиво та пили газіровку біля портретів Сталіна! Співали, що жити в СРСР найкраще! На могилах тих, хто хотів свободи!

Ви вже приготувались так жити?

Все б повторилось, тільки портрети  змінився б – сталіна та путлера.

А що думаєте Ви?

Розумію, що це може один із найважчих діалогів нашого життя. Але ми маємо говорити, доки маємо Свободу! І щоб не втратили її та нашу Незалежність!

Тетяна Редько
Заслужений журналіст України, член Ради Майдану
Фото Сергія Хіміча