Героїв провели у Вічність. Вічна пам’ять Героям!

Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Захищав державний кордон

У Ямполі на Білогірщині попрощалися зі старшим солдатом Євгеном Рудковським, 1988 року народження.

Євген народився у Ямполі, але багато років проживав у Хмельницькому. 1 вересня 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України.

Службу проходив у складі 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Захищав державний кордон у Харківській, Сумській та Чернігівській областях.

20 жовтня 2024 року Євгена відправили до Курської області. Там  він зазнав важкого поранення. Медики відчайдушно боролися за життя Воїна, але 10 листопада серце Героя зупинилося навіки.

За давньою українською традицією неодружені юнаки несли прикрашене «гільце» та коровай, що символізує обірване життя молодої людини. Попрощалися із Героєм під залпи почесної варти та Державний Гімн України.

Загинув на Харківщині

У засвіти проводжали Леоніда Петрівського з Коритного Білогірської громади.

Старший солдат Петрівський Леонід Миколайович ніс військову службу на Харківщині, де тривалий час ворог не припиняє спроби захопити Куп’янськ. 10 листопада 2024 року під час виконання бойових завдань, внаслідок артобстрілу поблизу населеного пункту Тополі Харківської області, життя військовослужбовця обірвалося. Боєць загинув, до останнього зберігаючи вірність присязі.

Воїн - миротворець

Олег Танасійчук народився 9 березня 1971 року в місті Дрезден, Німеччина. У віці двох років разом із сім'єю переїхав жити в Україну, в місто Славута. Після 8 класу переїхав до міста Естергом в Угорщині, де завершив шкільне навчання.

У 1994 році пішов на контрактну службу до лав Збройних сил України. З 2003 по 2005 рік брав участь у миротворчих місіях у Лівані, Іраку, Кувейті, де здобув статус миротворця, а також почесну відзнаку від Місії ООН та пам'ятний нагрудний знак Міністерства оборони України «Воїн-миротворець».

Шлях Героя був складним - звільнення Харківщини, бої на Донеччині, Сумщині, Запоріжжі та Херсонщині.

7 листопада 2024 року головний сержант - командир відділення інженерно-саперного взводу Олег Танасійчук загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Кізомис Херсонської області.

Поспішав на передову

У Нетішині прощалися з 44-річним воїном-захисником, штаб-сержантом Юрієм Станіславчуком.

Захисник помер в місті Лубни, що на Полтавщині. Приїхавши на декілька днів додому в коротку відпустку, він поспішав на передню лінію фронту до своїх побратимів, але в дорозі йому стало дуже зле... Лікарі до останнього боролися за життя Героя.

Юрій Станіславчук був справжнім воїном, нагороджений: орденом «За мужність» III ступеня, медалями «За сприяння воєнній розвідці України», «Україна понад усе».

Війна відібрала найдорожчих

У Судилківській громаді на Шепетівщині в останню земну дорогу провели Романа Пасинюка.

Роман народився 27 січня 1989 року в Шепетівці. Дитинство та юнацькі роки пройшли у селі Городище, тут проживали батьки.

Коли Романові виповнилося 11 років, померла мама, через два роки пішов з життя батько. Опікувалася Романом тітка Неля. У вересні 2023 року Роман Валерійович був призваний на військову службу. Для Нелі Олександрівни, яка втратила у травні 2023 року в цій страшній війні сина Руслана, було нестерпно боляче сприйняти звістку про мобілізацію Романа.

Гранатометник механізованого батальйону, солдат Роман Пасинюк, захищаючи рідну землю, загинув 12 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області, та поховали Героя в рідному селі Городище лише минулого тижня.

Загинув у бою

Шепетівська громада прощалася з гранатометником Миколою Шикеруком.

Народився Микола 21 жовтня 1998 року в селі Плесна.

У 2018 році був призваний на строкову службу, був зарахований до Національної гвардії України. Повернувшись додому, працював у сфері озеленення.

Війна застала Миколу в рідному селі і він, не вагаючись, вступив до добровольчого формування Національної Гвардії, а згодом  захисника перевели  до 3-ї Окремої штурмової бригади.

Востаннє рідні чули голос Миколи 26 березня 2024 року… А наступного дня  старший солдат Шикерук Микола Вікторович загинув у бою поблизу Семенівки Покровського району Донецької області.

Віддали шану земляку-Герою

У Хмельницькій громаді, в селі Мацьківці, віддали шану  Герою російсько-української війни, солдату Валерію Куржію. Воїн загинув в бою 7 листопада цього року в Курській області.

Валерію Куржію назавжди 44…

Став на захист рідної землі

У селі Іванівка Улашанівської громади, що на Шепетівщині, назавжди попрощалися із Василем Козлом, який віддав своє життя за свободу України.

Народився Василь 13 червня 1970 року в селі Жуків. Здобув спеціальність механізатора, тракториста, працював на різних роботах.

У червні 2024 року став на захист рідної країни.

8 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання солдат Василь Козел загинув внаслідок ворожого авіаудару.

Справжній Воїн

Максим Александров боронив Україну від загарбників із 2022 року.

Максим Олегович разом родиною переїхав до Хмельницького з Бердянська Запорізької області та добровольцем вступив до лав ЗСУ.

Боронив рідну країну на Донеччині, Луганщині та Сумщині. Під час служби отримав звання старшого офіцера. Але 10 листопада його серце зупинилося.

- Він Воїн з великої букви. Під час жовтневої кампанії в Лимані був поранений і витягнув двох побратимів з-під обстрілу,- розповів побратим «Вежа». – Був надзвичайно відважним.

Максим Олегович Александров навіки спочив на Алеї слави в Хмельницькому у віці 27 років.

Він пережив полон

У Хмельницькому в останню земну дорогу провели старшого лейтенанта Костянтина Рущина.

Він закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Служив у лавах Херсонського прикордонного загону.

Повномасштабне вторгнення Костянтин Рущин зустрів у Чонгарі, там потрапив у полон, у якому перебував до квітня 2022-го року. Після звільнення продовжив нести службу вже у 7-му прикордонному Карпатському загоні.

Життя Костянтина Рущина обірвалося 11 листопада внаслідок аварії. У нього залишилися дружина, батьки, брат та сестра.

Останнє бойове завдання

У селі Манятин Берездівської громади на Шепетівщині прощалися з полеглим захисником Олександром Митюком.

Командир штурмового відділення однієї з військових частин, сержант Олександр Митюк загинув 8 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Новоданилівки  Оріхівського району Запорізької області.

Героєві було 42 роки…

На захист рідної землі

В Меджибізькій громаді оголосили жалобу – прощалися із загиблим захисником Петром Березовським із села Ставниця.

Він народився 27 червня 1971 року в селі Головчинці Летичівського району. З 1978 по 1986 рік навчався у Летичівській середній школі. З 1986 по 1989 рік - у Голосківському професійному технічному училищі, отримав спеціальність тракториста-машиніста.

Після армії працював лісником. Від першого шлюбу мав доньку Анжелу, а в другому шлюбі - сина Юрія, як рідних прийняв Олега та Наталю. У січні 2023 року Петра Степановича мобілізували. Він став на захист рідної землі і з честю виконував свій обов’язок.

Назавжди 27

Додому повернувся «на щиті» стрілець-снайпер десантно-штурмової бригади Михайло Антосина, який тривалий час вважався зниклим безвісти...

Як повідомляють в Красилівській міській раді, Михайло з 27 січня 2023 року вважався безвісти зниклим.

Аж тепер вдалося поховати  Михайла, він, як з’ясувалося, загинув у бою на Донеччині.

Михайло Антосина навчався в школі №1 Красилова, згодом - у Тернопільському харчовому коледжі, не боявся ніякої роботи, деякий час перебував за кордоном. Створив сім'ю, працював, планував, мріяв…

Михайлу назавжди 27…

Вічна пам'ять Захиснику

У Меджибізькій тергромаді прощалися з Андрієм Захарченком. Він загинув під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Андрій Захарченко родом з села Лисогірка. За фахом був трактористом. У червні цього року його мобілізували до лав ЗСУ. У війську був стрільцем-санітаром 9 роти 3 механізованого батальйону.

21 жовтня поблизу населеного пункту Новоданилівка виконав своє останнє бойове завдання… Йому було 50.

Був людиною з великим серцем

Живим коридором жителі Шепетівської тергромади зустрічали Героя Олександра Шкабару. Воїн загинув 28 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Погребки, що у Курській області. Його життя обірвалося внаслідок мінометного обстрілу.

Олександр Шкабара за фахом був слюсарем. До лав ЗСУ став влітку 2024 року. Був воїном-гранатометником десантно-штурмового відділення. Серед побратимів користувався авторитетом. Намагався підтримувати бойових товаришів, був людиною з великим серцем та золотими руками, мав гарне почуття гумору, кажуть про нього побратими та рідні.

Олександру Шкабарі було 50 років. Вічний спочинок Герой знайшов на міському кладовищі у Шепетівці.

Вічна пам’ять всім Героям, хто віддав життя за Україну. 1000 днів війни принесли стільки болю та сліз, які не забуде ніхто і ніколи

Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять... Сторінку підготувала Світлана Шандебура