Артист зізнається, що був час, коли він вирішив піти з професії: “У 2012 році в мене народилася донька, згодом ми розлучилися з дружиною. І мені потрібна була постійна робота, щоб утримувати дитину. Пішов працювати на телебачення. І не думаю, що в цьому є щось незвичайне. Ба більше, я не розумію колег, які заявляють: “Я – актор, як можу займатися чимось іншим?” Вважаю, що чоловік повинен вміти все”.

“Під час пандемії я працював водієм поштової служби, – продовжує актор. – Зйомок не було, гроші швидко витрачалися, зателефонував другу, який має транспортну компанію. Він допоміг влаштуватися в компанію з міжнародних перевезень. Я от зараз, наприклад, деколи продовжую підтаксовувати”.

Ясіновський каже, що коли його впізнають пасажири, він не завжди підтримує їхні здогадки: “Кажуть: “Ви так схожі на одного актора”. “Всі так говорять”, – відповідаю. Деколи починаю імпровізувати – міняю голос, інтонації. Ну нібито це не я. А інколи відверто зізнаюся: так, артист. Просять сфотографуватися – не відмовляю. Нещодавно була смішна ситуація: дівчина, яка сідала в авто в компанії друзів, побачивши мене, почала голосно захоплено кричати.

“Але такі випадки бувають не так часто, бо зазвичай їжджу в шапці, в капюшоні якомусь. Звісно, працюю заради заробітку, але це ще й дуже цікаво – скільки історій мені довелося почути, ви собі навіть не уявляєте. Дуже часто люди неймовірно відкриваються в дорозі, особливо коли це якісь довгі поїздки. На одну з історій навіть вже пишеться короткометражка знайомим драматургом, якому переповів цікаву зустріч”, – додає актор.