Понад 7 років поневіряється одинока жінка — інвалід з малолітнім сином — інвалідом з Козятина по різних помешканнях. Її глинобитний будинок, точніше — частина будинку, який купив батько у 1970-му році в містечку залізничників, згорів за загадкових обставин.
Станіслава Овчарук звинувачує у цьому сусідів, з якими давно у конфлікті. Нібито у 2011 році загорівся її будинок, бо замкнуло електропроводку. Хоч сусіди кажуть, що це від свічки у її ж житлі.
– Я того дня була вдома, — розповідає Станіслава Миколаївна. — Про пожежу повідомив мій малолітній син, вибігши на вулицю. Будинок був старий, післявоєнний, з пічним опаленням, без зручностей — і вмить згорів. Ми не встигли навіть взяти речі та документи. Так і опинилися на вулиці. Адже будинок не придатний для проживання.
Станіслава звернулася до влади, яка, з її слів, робила відписки, що у бюджету не передбачені кошти. Тимчасове житло вона отримала в готелі. Невелика кімната, площею 15 кв. м, була без кухні, опалювалася масляною батареєю. Однак раділа тому, що був дах над головою. Там з сином прожила кілька років. Та, отримуючи мізерну пенсію інваліда, не змогла сплачувати за світло, то й відключили кімнату від електроенергії. Згодом Станіславу виселили з готелю. Соціальна служба радила оформити сина у Самгородоцьку школу-інтернат.
Однак Станіслава на це не погодилася й залишилися, по суті, сам на сам із горем. Деякий час син ходив у Глуховецьку школу, де жили при амбулаторії. Але сутужні часи і там настали і відключили приміщення від опалення. Станіслава перебралася у Вінницю, в центр реабілітації «Гніздечко», а звідти знову у Козятин на квартиру, за яку сплачує нині 1300 грн. — 3-ю частину місячного доходу.
– Нам дуже важко, бо треба мені лікуватися від ревматоїдного поліартриту, а синові від вірусу герпесу крові, який з’явився після щеплення у 4 місяці, хоч хлопчик народився здоровий, — ділиться наболілим жінка. — Однак коштів на лікування практично немає, бо хлопчик росте й потребує білкової їжі, фруктів, а це все коштує дорого. Якби була своя квартира, то б було спокійніше і почувалися здоровішими, а то живемо, мов на пороховій бочці.
Станіслава Овчарук каже, що у Козятині інвалідам не допомагають, а знищують.
Міська влада у відповіді на звернення жінки повідомляє, що готова сприяти у вирішенні житлового питання. Вже було посприяла вирішенню всіх організаційних питань з продажу земельної ділянки та купівлі кімнати у гуртожитку. Але Станіслава всіляко ігнорує такі пропозиції. Жінка відмовилася, мовляв. кімната на ПРБ не влаштовує, а потрібна умебльована квартира зі зручностями у центрі міста. Виділити квартиру не мають законних прав, бо сім’я Овчарук на обліку на пільговій черзі з 2007 року під №234 у списку. Щодо соціального житла, то пропонують подати до міськради заяву і відповідні документи, зокрема, що вони малозабезпечені.
Станіслава не вірить, що може отримати соціальне житло, й звертається до всіх небайдужих з проханням допомогти придбати житло.
Розрахунковий рахунок картки №516875732410 9430 у Приватбанку на ім’я Овчарук Станіслава Миколаївна.
