Чому офіціантом у цьому пекельному ресторані виявився автор цих рядків, старший енергетик ПрАТ “Поділля” Віталій Ткач? На це запитання ще доведеться знайти остаточну відповідь правоохоронцям. Але вже очевидно, що це не терористичний акт і не випадковість, чи необачність.

Це, швидше за все, спланована помста, підготовлена за дуже вишуканим сценарієм. І що шанси вижити у трьох інших випробовувачів “Карми” були мінімальні. Людина з близького оточення загиблого директора акціонерного товариства Вдовцова вже встигла “не для широкого загалу” повідомити, що четвертий постраждалий від вибуху “кармічної гранати” Олександр Войтенко, вижив дивом…

До Нового року було трохи більше дванадцяти годин. Директор “Поділля”, колишній голова Ямпільської райдержадміністрації Михайло Вдовцов, зібрав для привітання адміністрацію підприємства. Серед запрошених був вже ексголовний енергетик підприємства Віталій Ткач. Він прийшов на цю зустріч з пакунком.

Оскільки гучних святкувань в АТ зараз не влаштовують, більшість присутніх, привітавши один одного, розійшлися святкувати Новий рік вдома. Ненадовго в кабінеті Вдовцова опинилося разом із ним 4 людини. Крім нього був ще Ткач, заступник директора із складської логістики та інфраструктури Войтенко та начальних служби охорони Віталій Шкатула.

Тут виникає перше логічне запитання: “Чому звільнений енергетик опинився в такому тісному колі діючих адміністраторів “Поділля?”. Як уже відомо слідству, Віталій Ткач був одним із співзасновників благодійного фонду “Благодар Вінниччини”. Це дає підставу допускати, що він міг запропонувати Вдовцову, який теж був серед співзасновників організації, поговорити про справи фонду.

Але це вже може назавжди залишитись припущенням. Бо така розмова швидше за все була приватною.

Незрозуміло також, в яку мить Ткачу вдалось розкрити пакунок і зірвати з гранати чеку. Він ще встиг передати цей смертельний новорічний подарунок директору ПрАТ “Поділля”, який кілька місяців тому звільнив його із займаної посади.

За однією із версій начальник служби охорони Шкатула намагався запобігти вибуху, але не встиг. Михайло Вдовцов та Віталій Ткач загинули на місці події. Віталій Шкатула з важкими пораненнями помер у лікарні. Він так і не прийшов до тями. Можливо якісь важливі деталі повідомить поранений Олександр Войтенко, але в інтересах слідства, доступ до нього обмежений.

Хоча, за однією із версій, – Войтенко в останній момент вийшов із кабінету директора і тому отримав лише контузію.

А тим часом провінційний Крижопіль на Вінниччині вже увійшов у топи українських пабліків. Користувачі мережі припускають, що справа іде про великі гроші. І можливо, якісь оборудки із грішми ПрАТ “Поділля” та благодійного фонду “Благодар Вінниччини”. Адже не секрет, що власниками акціонерного товариства є родина нардепа Петра Порошенка. І, як уже відомо, Петру Олексійовичу журналісти-розслідувачі закидають підозри в можливих оборудках у кількох його благодійних фондах. Зокрема, щодо військових облігацій та допомоги ЗСУ.

Хоча, серед коментарів є думка, що ці “передноворічні смертельні відвідини ресторану “Карма” – доволі очікувана реакція суспільства на зловживання та безкарність влади. Адже покійний головний енергетик ПрАТ “Поділля” Віталій Ткач, вважав себе незаконно звільненим і кілька місяців намагався добитися справедливості. Втім, не зміг…

Можливо, перевірений довоєнний принцип підбирати на керівні посади у великих холдингах людей, які особисто віддані, і яким завдячують цим за сприяння у бізнесі (виділення державної землі, спрощене вирішення адмінпроцедур), вже остаточно себе вижив? Бо він, на жаль, поширився і в армії.

До речі, пост про ресторан “Карма” Віталій Ткач виставив у мережі приблизно за тиждень, до трагедії. Шкода, що на нього не звернуло уваги “начальство”. Адже в іншому випадку Новий рік святкували би чотири успішних родини, а не осиротілі діти та вдови, котрі в жалобі хоронять своїх близьких, що загинули далеко від фронту і бойових дій.

До речі, за попередніми даними, всі постраждалі під час вибуху були членами політичної партії “Європейська Солідарність”. Невже всі вони насправді заслужили таку долю?

Анатолій Жучинський