Цього дня, 22 січня, тут панувало свято. Вишиванки на людях – одна другої краща! А українські хустки, а намиста, а пояси… Просто очі розбігались! Хіба без музики українці гуляють? Під акомпанемент баяна звучали “Чорнобривці”, “Ой, на горі два дубки”, “Зозулі голос чути в лісі”… Народні та авторські пісні додавали настрою!
– Акт злуки 22 січня 1919 року — це урочисте проголошення універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну. Симон Петлюра зробив максимально можливе, щоб незалежну Україну – а не Малоросію! – почув світ, відправив хорову капелу Кошиця із “Щедриком” у великий тур по світових столицях. Люди ставали у ланцюги злуки! Але дипломати не встигли, Київ захопили більшовики, – нагадала історичні події Ганна Плотицька, керівниця гуртка української мови.
– За волю народу роками боролись повстанці, січові стрільці! Лиш у 1991-му Україна знову стала незалежною!
Імена видатних українців — Тараса Шевченка, Івана Франка, Ігоря Сікорського, Сержа Лифаря, “чемпіона чемпіонів” Івана Піддубного, Ліни Костенко та багатьох інших — називали учасники вікторини, коротко розповідаючи про їхні досягнення.
Дзигарі, бузько, видноколо, бережина, відчайдух… Яка яскрава українська мова, скільки в ній цікавих слів. Багата земля, славна історія, традиції, обряди, красиві працелюбні люди… Українці гордяться Україною! Згадали на святі і про рідну Вінницю, про її історичні місця, пам’ятники Василю Стусу, Михайлу Коцюбинському, Миколі Пирогову, Миколі Леонтовичу.
Мужня, вільна, незламна, єдина – це твоя Україна! І в будь-якому куточку своєї Батьківщини – ми вдома!
Ірина ЗОНОВА
Иван Поддубный никак с украинством себя не связывал, расписывался по русски, см. Викки, происходил из запорожских казаков, служивших русскому царю.Ответил отказом поехать в Германию и готовить немецких спортсменов, сказав: «Я — русский борец. Им и останусь». Франко считал оскорблением, когда его называли украинцем, говорил я православный русин. Шевченко был малороссом и этим гордился, никде украинцем себя не называл. Сикорский как и его отец были русскими монархистами, никакой Украины не признавали. О Пирогове, коренном москвиче, лучше помолчать. Леонтович был коллежский секретарь, на хорошем посту в РИ, получивший дворянство. А Костенко, Стус жалкие рифмоплеты, которых читают только в школе, чтобы не получить двойку, никому не интересны