Коли ми отримали квартиру, то щастя було всеосяжним. Вирушила знайомитися до сусідів. А вони теж були, як і ми, ще молоді і щасливі від позитивних змін у своєму житті. З тих пір і ведеться наша сімейна дружба.
З Катюшею ми стали подругами. Душу не вивертали одна одній, але часто хотілося поділитися наболілим. І коли у них з чоловіком намітилася тріщина, я теж дізналася. Чоловік Каті став частіше затримуватися на роботі, а вона запрошувала мене в свої самотні вечори випити чаю, обговорити що-небудь, а, якщо чесно, щоб просто не бути однією і в тривозі. Хоча мій чоловік був не дуже задоволений, що я тікаю вечорами до сусідки, але терпів.
Одного дня Катя неприродно спокійним голосом повідомила, що її чоловік пішов від них з Дениском до іншої жінки. Звичайно, я кинулася її заспокоювати. Катерина ледь пережила розрив і подальше розлучення, хоча чоловік не вимагав розміну квартири і допомагав їм з сином.
Минув час, моя подруга оговталася, у неї знову з’явився інтерес до життя і навіть шанувальники. Правда, коли я жартома казала, що ми її скоро заміж віддамо, вона навідріз відмовлялася, а одного разу навіть дуже серйозно сказала, що заміж вона точно більше не вийде!
Якось поговорили про ту жінку, до якої пішов чоловік Каті. Виявляється, це була його колега, з якою і Катя сама добре знайома. Жодних скандалів їй влаштовувати моя інтелігентна подруга не стала, але і добрих почуттів не було. А якось сказала, що вчинене зло завжди залишається з тим, хто його породив, і розлучницю Бог покарає, а вона, Катя, на неї не ображається.
Колишнього сусіда ми бачили біля будинку або в під’їзді — до сина він приходив. Але згодом став бувати все частіше. Коли запитала Катю про це, вона зніяковіла. А потім, слово за слово, я дізналася, що у них з колишнім чоловіком стали налагоджуватися стосунки.
А потім до сусідки прийшла та жінка, до якої пішов чоловік. І не просто так прийшла, а зі скандалом, звинувачуючи Катю, що вона в неї чоловіка забрала!! Плакала і просила Катю відступитися, напирала на те, що руйнується сім’я, і таке інше.
Я навіть не повірила, вирішила, що сусідка жартує. А Катя не жартувала, розповідає, що так, стосунки налагодилися, але знову сходитися вона з чоловіком не буде. І проганяти його теж не хоче — він же не чужий.
Ось і вийшло, що тепер чоловік приходить до Каті як до коханки, зраджуючи з нею своїй дружині, до якої колись пішов від сім’ї.
Так вони і живуть: дві жінки і один чоловік. І хто з них колишня, хто справжня — важко розібратися. Щоправда, чоловік на щасливого не дуже схожий. Напевно, важко на дві сім’ї рватися.
Жанна, вінничанка
