Роман Голембівський з Бродецького, що на Козятинщині, працював ветеринарним фельдшером. Буквально з перших днів повномасштабного вторгнення рф записався добровольцем на фронт. Але у райвійськкоматі отримав відмову. Причина — він батько сімох (!) дітей, з них п’ятеро неповнолітніх.
Втім, Роман проявив наполегливість, ще кілька разів подавав заяву. І врешті пройшов навчання у навчальному центрі і став захисником України у складі 48-го окремого штурмового батальйону.
– Якраз на Різдво 2024-го року у бою під Новоселівкою на Донеччині наші бійці «зачищали» бліндажі і брали росіян у полон, — розповіла Тетяна Острожинська, мама Романа Голембівського. — З чергової «кацапської нори» Роман взяв у полон трьох, але один із ворогів дав чергу по його ногах. Після важкого поранення Роман впав, але встиг застрелити ворога. А далі — ампутація обох ніг, травматологічне відділення міської клінічної лікарні у Вінниці… Зараз у нього дуже складний період — операція, пересадка шкіри, потім буде реабілітація і протезування. Так що ми розуміємо, коли він не бере мобільний. Йому виповнилось 49 років, але багато оперативних втручань і все пережите на війні, звичайно, не молодять…
Роман залишається опти-містом, тримається за життя, свою палату прикрасив прапором України. Рухається на візку, навіть у холод виїжджає на свіже повітря. І каже, що продовжить боротись з жорстокими російськими агресорами! На свій день народження 1 лютого просив подарувати йому нову військову форму, бо хоче після протезування продовжувати службу у своєму 48-му штурмовому батальйоні. А якщо фізично не зможе воювати, то сподівається стати волонтером і допомагати побратимам.
Днями колектив Турбівського закладу дошкільної освіти «Ромашка» привітав Романа Голембівського з днем народження, подарував йому чудовий із швидкісним зарядженням павербанк, сучасні бездротові навушники. А друзі-волонтери принесли йому швидкісну зарядку із зручним подовженим шнуром, а ще передали мамі Романа кошти для придбання нової військової форми. Малюнки від маленьких вихованців «Ромашки» порадували його як люблячого батька сімох дітей.
– Нині готуюсь до дуже відповідального етапу, протезуватись буду тільки у Вінниці. Сподіваюсь, все буде добре, і я ще зможу приносити користь своєму рідному 48-му штурмовому батальйону, — сказав Роман Голембівський.
Ірина Зонова
