Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com
Провели в останню путь
У Плужненській громаді, що на Ізяславщині, провели в останню дорогу воїна Михайла Блащука. Він народився 21.11.1990 року. Проживав у селі Плужне. Був призваний до лав ЗСУ 22 лютого 2025 року. Виконуючи військовий обов’язок, загинув у Запорізькій області внаслідок артилерійського обстрілу.
Михайлу Блащуку навіки 34 роки.
У Небесному війську
У Старокостянтинівській громаді попрощалися із солдатом Іваном Сухарєвим. «Мужньо виконуючи військовий обов’язок, вірний військовій присязі, Іван отримав осколкове вогнепальне поранення на Курському напрямку. Від отриманих поранень 27 лютого 2025 року захисник помер», – повідомили в громаді.
Івану Сухарєву назавжди 22 роки.
Серце зупинилося уві сні
Мешканці Хмельницького попрощалися із захисником Сергієм Сарнавським.
Народився Сергій Сарнавський 16 березня 1979 року. У цивільному житті працював у комунальному підприємстві «Чайка» Хмельницької міськради.
У 2023 році чоловіка мобілізували. Захисник боронив країну на різних напрямках, зокрема і на Курщині, де під час одного з боїв отримав важке поранення.
Він кілька місяців лікувався у госпіталях у різних містах. Лікарі поставили Сергія на ноги, дали йому відпустку на проходження ВЛК у Хмельницькому.
Серце Сергія Сарнавського зупинилося уві сні 26 лютого 2025 року…
Герою навіки залишиться 45…
Важкий біль непоправної втрати
На Дунаєвеччині мешканці громади в останню земну дорогу провели захисника Дмитра Лабу.
Воїн народився 24 вересня 1984 року в селі Соснівка. Навчався у Сиворогівській школі та Балинському училищі. Строкову службу проходив у Криму. У цивільному житті працював на різних підприємствах міста. Останні роки трудився у ковбасному цеху. Зі своєю дружиною Наталією виховував двох діток – 10-річну Софійку та 8-річного Даника, повідомляють у громаді.
У жовтні 2024 року захисника мобілізували. Після навчання на Рівненському полігоні вирушив на передову. Загинув Герой 22 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новоукраїнка на Донеччині. Йому навіки залишиться 40…
Боронив країну з 2014-го
На Кам’янеччині попрощалися із захисником Віктором Сірим.
Віктор Сірий боронив країну з 2014 року. Захисник став на захист Батьківщини ще у 2014 році, віддано боронив українські землі від ворога. Загинув майор Віктор Сірий внаслідок трагічного випадку…
У пам’яті побратимів Віктор залишиться світлою, щирою людиною, професіоналом своєї справи та надійним другом, який завжди був готовий підтримати та допомогти.
«Трагічна подія обірвала життя патріота, який мав багато планів і мрій. Разом із побратимами він активно розвивав ветеранську політику в місті, підтримуючи тих, хто повернувся з війни», – йдеться у дописі Кам’янець-Подільської міської ради.
Його серце виснажене війною
На Ізяславщині мешканці громади до Небесного війська провели відважного оборонця України – Юрія Гука.
Захисник був жителем села Зубарі Білівського старостинського округу.
«Воїн повернувся додому, аби бодай трохи відновити сили, але його серце, виснажене війною, не витримало. Юрій помер вдома…» – повідомили в Ізяславській громаді.
Вічний спочинок Юрій Гук знайшов на місцевому кладовищі. Йому навіки залишиться 49…
Був учасником АТО\ООС
У Хмельницькій громаді в останню земну дорогу провели жителя села Давидківці Володимира Білорусьцева.
Володимир Білорусьцев був учасником АТО/ООС.
Серце Володимира Білорусьцева зупинилося 26 лютого 2025 року.
Поховали воїна на кладовищі села Давидківці Хмельницької громади. Йому навіки залишиться 54…
Попрощалися з капітаном ЗСУ
Деражнянська громада попрощалася із захисником України, капітаном ЗСУ Олексієм Самчуком, який загинув 3 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рубанщина на Курщині. Героєві було 47 років…
Як повідомляють у Деражнянській міській раді, живим коридором зустріли люди траурний кортеж з тілом Героя, який боровся за незалежність України. Люди приносили квіти, молилися за упокій його душі.
Поховали Олексія Самчука на Алеї слави, що на кладовищі у мікрорайоні Ракове в Хмельницькому.
Вічна пам’ять Герою
У Старокостянтинівській громаді відбулася церемонія прощання із головним сержантом Леонідом Шевчуком. Героєві був 51 рік…
Як повідомляють у Старокостянтинівській міській раді, вірний військовій присязі, Леонід виконував бойові завдання поблизу населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області. Помер 23 лютого 2025 року в районі ведення бойових дій.
Вірний військовій присязі
На Чемеровеччину «на щиті» повернувся житель села Завадівка Микола Паламарчук. Захисникові було 34 роки…
Як повідомляють у Чемеровецькій селищній раді, Микола Паламарчук народився у селі Завадівка Чемеровецького району. Працював на ТОВ «Оболонь-АГРО» та робітником з благоустрою в селі Слобідка-Смотрицька. У 2024 році Микола Паламарчук став до лав Збройних сил України.
«Він до останнього подиху був вірний військовій присязі. Захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, при виконанні бойового завдання, 22 лютого 2025 року Паламарчук Микола Миколайович загинув біля населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області. Йому назавжди 34…» – розповідають у громаді.
Поховали Героя у рідному селі…
У пам’яті – навічно
Навіки повернувся на малу батьківщину 43-річний воїн родом з села Михнів на Ізяславщині, молодший сержант, командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Вадим Крушельницький.
На території Ізяславщини оголосили триденну загальногромадську жалобу. На знак скорботи за воїном на будівлях та спорудах місцевого самоврядування приспустили державні прапори.
Поховали Героя у рідному селі з усіма військовими почестями…
Підірвався на міні
Мешканці Хмельницького до місця останнього спочинку провели воїна-захисника Андрія Букшія.
Андрій Борисович Букшій народився 5 квітня 1990 року. Після закінчення школи вступив до Міжрегіональної академії управління персоналом. У цивільному житті працював на різних роботах, зокрема на «Новій пошті» та заводі «Карат».
На початку повномасштабного вторгнення захисник пішов до військкомату, аби стати на захист країни. З березня 2022 року воїн служив у лавах ЗСУ, був сапером.
Загинув Герой 23 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок підриву на міні на Сумському напрямку.
Йому навіки залишиться 34…
Служив у підрозділі морської піхоти
У Хмельницькому попрощалися з Русланом Малаховим. Він народився 7 лютого 1988 року. Захисник родом із Волочиська, але багато років жив і працював у Херсонській області. Однак на початку повномасштабного російського вторгнення чоловік разом із родиною переїхав до Хмельницького, де понад рік працював будівельником.
У квітні 2024 року Руслана Малахова мобілізували до лав Збройних сил України. Воїн служив у підрозділі морської піхоти.
Загинув Герой 21 лютого 2025 року на Запорізькому напрямку. Поховали Руслана Малахова на Алеї слави, що у Раковому. Йому навіки залишиться 37…
«Я мушу захищати Батьківщину»
У Хмельницькому попрощалися з 19-річним добровольцем Дмитром Назаром.
Дмитро Назар народився 8 листопада 2004 року. Навчався у Хмельницькій середній загальноосвітній школі № 27. Одним з найулюбленіших його предметів у школі було трудове навчання.
Після закінчення школи хлопець вступив до ВПУ №4, навчався на столяра. Також Дмитро з 5 класу займався велоспортом. Був вихованцем Хмельницької ДЮСШ №4. Дмитро Назар був кандидатом в майстри спорту.
На момент повномасштабного вторгнення Дмитру було лише 17 років. Коли він досяг повноліття, то доєднався до тероборони.
«Я зустріла його в місті, він тоді був в теробороні, і казала, що ти ще такий маленький, тобі лиш 18 років, а він казав: «Тетяно Петрівно, я повинен захищати нашу Батьківщину», – згадує слова свого учня класний керівник Дмитра.
Служив у десантно-штурмових військах. Брав участь у боях на Донецькому напрямку. За пів року до загибелі отримав поранення, але відновився і повернувся на фронт.
У грудні 2023 року зв’язок із захисником обірвався… Понад рік рідні та знайомі сподівалися, що він живий, що десь, можливо, у полоні…
На жаль, дива не сталося, ДНК-експертиза підтвердила, що Герой загинув 15 грудня 2023 року на Покровському напрямку.
Йому навіки залишиться 19…
Встановив прапор у Лимані
У Красилові навколішки провели в останню земну дорогу земляка Богдана Машталєра.
Як повідомляють у громаді, молодший сержант, бойовий медик Богдан Машталєр загинув у бою 20 лютого поблизу населеного пункту Муравка на Донеччині. Йому назавжди 25…
З раннього дитинства Богдан мріяв стати військовим, загартовував волю і дух у спортивній школі, неодноразово ставав чемпіоном Хмельницької області, виступав на чемпіонатах України та всеукраїнських змаганнях з настільного тенісу.
Після закінчення школи Богдан навчався у Кам’янець-Подільському індустріальному технікумі, у 18 років пішов на службу в Збройні сили України, згодом підписав контракт.
«Богдан Машталєр воював як справжній воїн у складі 95 бригади на Харківщині та Донеччині, в місті Лиман саме наш Богдан встановив прапор України після його звільнення. Отримав 12 контузій, але не шукав шляхів уникнути участі в бойових діях і продовжував боронити рідну землю, своїх дітей, маму, дружину всю свою родину та кожного з нас», – розповідають про Героя у громаді.
Свій останній бій Богдан Машталєр прийняв на Донеччині… Зі всіма військовими почестями поховали захисника на Алеї слави в Красилові.
Воїн із позивним Гуф
Шепетівська громада провела в останній земний шлях земляка Олега Лебедя. До цього було понад два роки пошуків і надії…
Як повідомляють у Шепетівській міській раді, Олег Лебідь народився 20 березня 1986 року в Шепетівці. Після закінчення школи опанував професію електрогазозварника. Отримавши диплом, юнак пішов працювати на цукровий завод. Він був працьовитою людиною, не боявся відповідальності й завжди сумлінно виконував свою роботу.
У 2005 році Олег одружився. Подружжя разом виховувало сина та донечку. Олег дуже захоплювався риболовлею. Він був активним членом місцевої рибальської спілки, часто брав участь у змаганнях. Риболовля була для нього способом відпочити душею, побути наодинці з природою, переосмислити важливі речі.
Коли почалася війна, Олег не зміг залишатися осторонь, добровольцем вступив до лав територіальної оборони. Пройшовши підготовку, долучився до військової служби, згодом став частиною легендарної 80-ї десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами брав участь у запеклих боях у Донецькій та Луганській областях. У бою Олег проявив себе як мужній, витривалий та відважний воїн. Побратими знали його під позивним «Гуф» і поважали за рішучість, лідерські якості та незламний дух.
«Він був відважним та відповідальним воїном, командиром групи, який вмів надихати та підтримувати своїх хлопців у найскладніші моменти», – згадує про Героя командування.
Під час одного з боїв Олег отримав поранення, але, відновившись після лікування, знову повернувся до своїх побратимів.
«Від 7 січня 2023 року Олег Лебідь вважався зниклим безвісти. Два роки дружина Людмила шукала чоловіка, використовуючи всі можливі ресурси та засоби. Вона не втрачала надії, робила все, щоб знайти слід Олега, та вірила, що він повернеться додому. Зрештою, стало відомо, що Олег загинув, до останнього залишаючись вірним присязі й захищаючи рідну землю. Його відважний шлях став частиною історії боротьби за свободу України, а пам’ять про нього житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, хто знав його як справжнього Героя», – кажуть у Шепетівській міській раді.
Вважали безвісти зниклим
На Староушиччині попрощалися з Героєм Олександром Чорненьким, 1976 року народження.
Як повідомляють в Староушицькій селищній раді, понад півтора року Олександр Віталійович вважався зниклим безвісти. Рідні сподівалися, що живий, однак стало відомо про загибель Героя…
«Олександр Чорненький, стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону, відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув у бою за Україну 19 червня 2023 року біля населеного пункту Діброва Луганської області», – розповідають у селищній раді.
Поховали Героя у селі Грушка…
Півтора року чекали звістки
«На щиті» повернувся на Ізяславщину 38-річний мешканець села Білогородка, солдат, стрілець-помічник гранатометника аеромобільного батальйону Сергій Павленко.
Як повідомляють в Ізяславській міській раді, довгі півтора року рідні жили в надії, очікували звістки, молилися за його повернення. З 15 жовтня 2023 року з Сергієм зник зв’язок і захисник вважався безвісти зниклим. Лише зараз вдалося встановити його долю – він загинув під час оборони рідної землі, під час бою, внаслідок артилерійського обстрілу на Запоріжжі. Особу воїна підтвердили за допомогою тесту ДНК.
Поховали воїна у селі Білогородка…
Був хорошим майстром-будівельником
На Віньковеччині в останню земну дорогу проводжали Юрія Сохацького.
Він народився 4 серпня 1973 року. Здобув фах будівельника. Юрій був майстром своєї справи – усе життя працював будівельником, допомагав людям зводити їхні домівки. У 2006 створив сім’ю, у подружжя народився син. Коли почалася повномасштабна війна, уже через кілька днів Юрій став на військову службу. Служив у 9-му відділі Хмельницького РТЦК та СП. 5 квітня 2024 року Юрій Сохацький був звільнений зі служби за станом здоров’я, а 23 лютого 2025 року його не стало…
«Серце, загартоване важкою працею та військовими випробуваннями, не витримало. Йому був всього 51 рік…» – кажуть у Віньковецькій селищній раді.
Помер в опіковому відділенні
Назавжди 46 залишиться Миколі Фицяку, жителю села Міцівці, що в Новодунаєвецькій громаді…
Серце мужнього захисника Миколи Фицяка зупинилося 17 лютого 2025 року. Він помер в опіковому відділені лікарні ім. Пирогова від отриманих травм…
Народився та зростав Микола Фицяк у Кам’янці-Подільському. З 2019 року проживав у селі Міцівці разом із дружиною. З лютого 2023 року був призваний до лав Збройних сил України, служив на Запорізькому напрямку.
Поховали захисника на місцевому кладовищі села Міцівці.
Був щирою, доброю людиною
Загинув воїн із Кам’янеччини – Віталій Лисенко.
Він народився 9 квітня 1989 року і провів своє дитинство та юність у селі Вікторівка Чемеровецької громади. Віталій був щирою, доброю, життєрадісною людиною, товариським і комунікабельним. У громаді згадують, що він мріяв про щасливе сімейне життя та будував плани на майбутнє.
Після одруження разом із родиною мешкав у місті Покров Дніпропетровської області, але у 2022 році повернувся до рідного дому разом із дружиною та сином.
У квітні 2022 року Віталій був мобілізований до Збройних сил України. Служив у лавах десантно-штурмового батальйону, обіймав посаду старшого стрільця десантно-штурмового відділення.
Загинув під час бойових дій на Курщині. Йому назавжди 35. Поховали Віталія у місті Покров.
