Святитель Григорій Палама народився в 1296 році у Константинополі. Його батько помер, коли Григорій був зовсім маленьким. Імператор дав хлопчику гарну освіту, і згодом запросив його посісти місце свого батька. Але Григорій відмовився від служби, яка добре оплачувалася.
Григорій вирушив на Святу гору Афон і згодом став монахом. Так майбутній святитель навчився безперервної молитви. Щоб такій молитві навчитися, треба перебувати в мовчанні, бути зосередженим.
Постійно просив святитель Григорій Господа, щоб Той просвітив його душу. І Господь почув його молитву і осінив його Божественним світлом, Своєю Благодаттю.
Така невпинна зосереджена молитва, яка потребує усамітнення та безмовності, отримала назву «ісихазм» (від грецького слова «спокой», «мовчання»), а самі практикуючі його
стали називатися ісихастами.
Незабаром Григорій став священником і проповідував усім необхідність невпинної молитви та очищення серця. Але знайшлася людина, яка вступила з ним у суперечку. Це був Варлаам, вчений монах з Італії, грек за походженням.
Він вважав, що для пізнання Бога потрібна не молитва, а зайняття наукою, тому що Бог – це істина, а істина потребує розуму.
У Константинополі Варлаам зробив блискучу кар’єру вченого та філософа. Йому довіряв імператор, а греки стали почитати його як богослова. Варлаам вважав, що людина не може бачити Божественне світло і пізнати Бога, тому очищення серця і безперервна молитва марні.
Святитель Григорій знав, що Варлаам помиляється, оскільки Господь удостоїв його бачити Божественне Світло, відчувати його. До того ж Григорій казав, що розум має стати вмістилищем молитви, а не людських наук.
Варлаам вважав, що зустріти Бога у земному житті неможливо, а Григорій стверджував протилежне. Тільки побачити Його можна внутрішніми, духовними, очима але одного бажання для цього недостатньо. Тому Григорій закликав постити, молитися, жити духовним життям, очищати своє серце – і тоді можна побачити, відчути Бога через Його Благодать.
Суперечка Григорія та Варлаама тривала шість років. Спочатку Святитель Григорій, на прохання афонських монахів, звернувся до Варлаама усно, а потім писав різні листи, в яких доводив необхідність невпинної молитви та можливість з’єднання з Богом. Згодом вчення святитель Григорія було визнано вірним.
Надалі його було обрано єпископом Фессалонікійським. Рік він провів у полоні у піратів, чекаючи на викуп за себе, а потім ще кілька років керував своєю єпархією, проповідуючи, зцілюючи хворих і творячи інші дива.
В ризниці Свято-Вознесенського чоловічого монастиря зберігається ікона з часткою святих мощей святителя Григорія Палами.
