У Вінницьку область – 22, на Хмельниччину – 26. Героїв провели у Вічність.
Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com
Вінниччина попрощалася з героями
18 березня у Вінницькій громаді попрощалися з полеглими захисниками – Сергієм Арбузовим та Андрієм Олійником. Їх поховали на Алеї слави Сабарівського кладовища
Сергій Арбузов став на захист України два роки тому. Воював у лавах 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Був старшим матросом та старшим групи. Брав участь у боях на Херсонщині та Донеччині, зокрема поблизу таких населених пунктів як Кринки, Курахове, Покровськ.
За проявлені сміливість та самовідданість захисника нагородили орденом “За мужність” III ступеня, відзнакою “За штурм” та відомчою медаллю Міністерства оборони України “За поранення”. Він загинув 9 березня під селом Новоандріївка Волноваського району. Йому було 35 років.
Народився Сергій Арбузов 21 травня 1989 року у Києві, де виріс, закінчив школу та вивчився на зварювальника. У цивільному житті працював на будівництві.
Андрій Олійник мобілізувався до Збройних сил України на початку повномасштабного російського вторгнення. Разом із побратимами 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка брав участь у військових діях на Херсонщині та Донеччині. Був старшим солдатом. Свій останній бій оборонець прийняв торік 18 лютого на Авдіївському напрямку, поблизу села Первомайське. Йому було 25 років.
Народився Андрій Олійник 14 березня 1998 року у Вінниці в багатодітній родині, де у нього були старші брат та сестричка. По закінченні ліцею №26 здобув освіту у Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. До повномасштабного вторгнення працював у КП "Вінницяоблводоканал".
У Вінниці 17 березня попрощалися із захисником України Олександром Кучером
Олександр Миколайович народився 23 липня 1971 року у Вінниці. Закінчив 23-тю загальноосвітню школу, після чого здобув професії фотографа та кухаря. Працював кондуктором у Вінницькій транспортній компанії, а згодом перейшов у логістичну сферу.
Олександр Кучер долучився до лав Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення. Спочатку служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха, а згодом продовжив військовий шлях у 154-й окремій механізованій бригаді. Виконував бойові завдання, зокрема на Харківщині. За зразкову службу та дисципліну був відзначений грамотою командування.
Боєць загинув 7 березня на Чугуївському напрямку. Йому було 53 роки.
На Вінниччині 15 березня попрощалися з полеглим захисником Олександром Костиком
Вінничанин виборював незалежність та суверенітет України в АТО/ООС. Добровольцем долучився до війська й на початку повномасштабного вторгнення.
Захищав країну у складі 120-ї окремої бригади Сил ТрО на Донеччині. Був старшим солдатом, гранатометником. Свій останній бій прийняв торік 21 березня поблизу села Тоненьке. Церемонія прощання відбулася у Стадниці. Поховали воїна на місцевому кладовищі.
12 березня у Вінниці попрощалися трьома захисниками: Сергієм Гулеватим, Олександром Денисюком та Володимиром Бондарем
Сергій Гулеватий: 60 днів боротьби за життя
38-річний Сергій Гулеватий долучився до лав Збройних сил України влітку 2023 року. Служив у відділі інженерної підтримки 1-го прикордонного загону, брав участь у боях на Харківщині.
Під час виконання бойового завдання під Чугуєвом отримав тяжке поранення та майже два місяці перебував у комі. Лікарі боролися за його життя, але 6 березня боєць помер.
Сергій народився у Вінниці, навчався у 3-й школі та Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Більше десяти років працював у закладі майстром виробничого навчання. Колеги та учні згадують його як висококласного професіонала, а побратими – як відданого захисника.
Олександр Денисюк: захисник і наставник.
Олександр Денисюк змінив мирну професію інженера на військову після початку повномасштабного вторгнення. У 2023 році приєднався до ЗСУ, воював у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка.
З позивним "Грибник" виконував завдання у батальйоні безпілотних систем. Під час бою 18 лютого поблизу Вільчі Чугуївського району отримав важке поранення внаслідок атаки ворожого FPV-дрона. Серце воїна зупинилося 7 березня. Йому було 43 роки.
Олександр народився у Вінниці, здобув освіту в торговельно-економічному інституті, працював у кількох місцевих підприємствах. Захоплювався риболовлею та "тихим полюванням" у лісі. Дружина згадує, що військову справу він сприймав як місію – захищати Батьківщину та навчати молодих бійців.
Володимир Бондар: двічі доброволець
Володимир Бондар двічі добровільно став до лав ЗСУ. У 2022 році воював гранатометником у батальйоні "Айдар", отримав важке поранення, яке призвело до інвалідності. Попри це, у січні 2025 року повернувся до війська, служив у 59-й окремій штурмовій бригаді.
Загинув 5 березня під час бою на Покровському напрямку. Йому було 48 років.
Володимир народився у Молдові, але з дитинства жив у Вінниці. Працював у сфері пасажирських перевезень та будівництва.
Сумна звістка знову сколихнула Гніванську громаду - у боях за Україну загинув Скробов Михайло Юрійович, 1995 року народження
Михайло народився в місті Гнівань, навчався у Гніванській ЗОШ №3, а після її закінчення вступив до Гніванського професійного ліцею, де здобув професію газоелектрозварювальника. Працював на підприємствах рідного міста - "Гніванському СЗБ" та "Гніванському гранітному кар'єрі".
Як справжній патріот, Михайло ще до початку повномасштабного вторгнення пів року відслужив у зоні АТО. А 24 лютого 2022 року Михайло, не вагаючись, добровільно пішов до військкомату і став на захист Батьківщини. Ніс службу у складі зенітно-ракетного взводу на посаді стрільця-зенітника.
Михайло пройшов через найгарячіші точки війни — Херсон, Бахмут, де отримав поранення, після якого знову повернувся у стрій.
З 24 лютого 2024 року вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього вірили, що він живий і повернеться додому. Але дива не сталося...
Під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Орлівка Донецької області Михайло героїчно загинув.
У нього залишилися батько, мати, син, брат, сестра та племінники.
Гніванська громада в жалобі: помер захисник Павло Муратов
Павло Миколайович народився 31 травня 1967 року в Селищі. Навчався у Гніванській школі №2, а потім у Гніванському профтехучилищі. Мав освіту машиніста тепловоза. У свій час відслужив строкову службу. В цивільному житті працював водієм.
16 листопада 2024 року Павло Муратов був мобілізований до лав Державної прикордонної служби України. Ніс службу на Рівненщині. Перебував на посаді інспектора 2 категорії - кулеметника.
13 березня, під час несення служби, солдат Муратов Павло Миколайович помер.
У захисника залишилась матір, дружина, сестра, син, онуки.
На фронті загинув Віктор Бобков - бойовий медик, випускник Погребищенського медичного фахового коледжу
Віктор Бобков народився 21.07.1994 року в селі Малі Лисовці Сквирського району Київської області. Після закінчення школи здобував професію фельдшера в Погребищенському медичному коледжі. Мріяв стати лікарем, подальше навчання продовжив у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, куди вступив у 2013 році.
У 2019 отримав диплом спеціаліста, проходив інтернатуру на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії НУОЗ України ім. П. Л. Шупика.
Загинув капітан Віктор Бобков 8 березня.
Ладижинська громада прощається із Героєм-захисником, бойовим медиком Юрієм Павловим, (11.11.1971 р.н.)
Воїна вважали безвісти зниклим з жовтня минулого року.
І ось стало відомо, що 23 жовтня 2024 року героїчно загинув молодший сержант Юрій Федорович Павлов, старший бойовий медик механізованого батальйону Збройних сил України.
У Ладижині в останню путь провели воїна, командира стрілецького відділення стрілецької роти ЗСУ, солдата Івана Гончарука
Іван Леонідович народився 26 червня 1976 року в селі Високе Томашпільського району. У 1979 році разом з родиною переїхав до міста Ладижин. Навчався у загальноосвітній третій школі. У 1991 році вступив до Тульчинського професійно-технічного училища, де здобув професію тракториста.
Трудовий шлях Іван розпочав в 1999 році на Ладижинській ТЕС. Спочатку - на посаді машиніста паливно-транспортного цеху, а згодом став черговим слюсарем. Саме на цьому підприємстві він познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Енергетиці Іван присвятив майже 25 років свого життя. У травні 2023 року він змінив місце роботи і почав працювати у Філії «Птахокомплекс» Вінницької птахофабрики.
23 жовтня 2023 року Іван був мобілізований до лав ЗСУ. Служив стрільцем, помічником гранатометника. Завдяки відданості та професіоналізму незабаром йому було присвоєно звання командира першого стрілецького відділення стрілецької роти.
27 лютого 2025 року під час виконання обов'язків військової служби у місті Вовчанськ Харківської області, Іван Гончарук героїчно загинув.
15 березня 2025 року «на щиті» повернувся Пономарьов Микола Вікторович – із села Гальжбіївка
Старший сержант Микола Пономарьов (24.07.1977 р.н.), командир механізованого відділення - командир машини механізованого взводу, загинув ще 17 лютого 2024 року поблизу Авдіївки Донецької області та вважався зниклим безвісти. Зараз повернуте тіло захисника Україні.
Небесне військо поповнив мешканець села Безводне військовослужбовець ЗСУ – Кіш Анатолій Васильович (23.05.1985-10.03.2025).
Головний сержант взводу технічного забезпечення механізованого батальйону будучи вірним військовій присязі та українському народу, загинув 10 березня 2025 року при виконанні бойового завдання по захисті України від удару ворожим дроном в районі населеного пункту Боромля Сумської області.
У військового залишились дружина, син та батьки.
Козятинська громада 14 березня попрощалася із захисником Богданом Барбадином
Барбадин Богдан Ігорович народився 31 жовтня 1992 року в місті Ковель Волинської області. Згодом сім’я переїхала до Козятина. Навчався у школі №2 та в музичній школі. Дядько Богдана, який зараз на фронті, доклав своїх зусиль, щоб виховати племінника справжнім чоловіком. До останнього турбувався і переживав за нього. Богдан закінчив залізничне училища. Освоїв будівельну спеціальність. А ще вивчав англійську мову.
19 січня 2023 року був призваний до Збройних сил. Навчання проходив в Угорщині. А потім служба на Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині, Луганщині.
10 березня солдат, стрілець 2-го механізованого відділення, 1-го механізованого взводу, 1-ї механізованої роти, 1-го механізованого батальйону військової частини А 4638 біля населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області під час виконання бойового завдання загинув.
Похований Богдан на міському кладовищі на Алеї слави.
Стало відомо про загибель уродженця міста Ямпіль військовослужбовця ЗСУ - Янковського Віталія Івановича (30.12.1988-10.03.2025)
Головний сержант 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, будучи вірним військовій присязі на вірність українському народу, загинув 10 березня у бою за Україну, її свободу та незалежність у районі населеного пункту Локня.
У військового залишився син.
17 березня 2025 року, до свого рідного дому в село Білий Рукав (Кривошиївський старостинський округ Хмільницької міської ради) «на щиті» повертається захисник України Поліщук Василь Іванович, який загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Ласточкине Донецької області 23.02.2024 року (12.12.1972 р.н., вважався зниклим безвісти).
15 березня 2025 року “на щиті” до свого рідного дому в село Маркуші (Уланівська сільська територіальна громада) повертається захисник України Мачінський Дмитро Сергійович, (20.09.2000 р.н.)
Виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, 28 червня 2023 року внаслідок бойових дій у районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області загинув Дмитро Мачінський, який попередньо вважався безвісти зниклим.
Внаслідок пожежі в одному з будинків у с. Яцковка (Яцьківка) Краматорського району Донецької області 12 березня 2025 року загинув захисник Колбасов Олександр Володимирович, солдат, 01.05.1983 р.н., с. Кожухів Кожухівський старостинський округ.
9 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області загинув захисник України Соловей Анатолій Анатолійович, 21.08.1992 р.н., с. Широка Гребля, Широкогребельський старостинський округ.
Захисника України поховали 15 березня 2025 року на кладовищі в с. Широка Гребля.
Знову трагічна новина прийшла у Студенянську громаду Тульчинщини.
Своє життя за незалежність України віддав Волянський В’ячеслав Павлович, 2 вересня 1986 року народження, житель с.Болган.
Майстер-сержант Волянський В’ячеслав Павлович служив інспектор прикордонної служби, вищої категорії - начальником третього відділення інспектор прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) четвертої комендатури швидкого реагування і прикордонного загону.
16 лютого 2025 року в районі населеного пункту Кругле Чугуївського району Харківської області російський агресор обірвав життя нашого Героя-захисника.
На фронті загинув оператор протитанкового комплексу з Тульчина – Мурашко Тарас Сергійович, 8 березня 1993 року народження, житель міста Тульчин.
Солдат Мурашко Тарас Сергійович служив оператором 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 штурмового батальйону.
Тарас Сергійович проходив військову службу за контрактом. Був вірний військовій присязі. 14 березня, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув поблизу населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала Людмила Андрощук
