Він повернувся з фронту і знову занурився у творчість, якою сповнений кожен день. Гончарний круг, за словами Миколи Величка, має свою магію, яка тримає, надихає, позбавляє важких думок.
І саме завдяки гончарній справі Микола планує створити артрезиденцію для митців, творчих особистостей, яка стане ще й місцем реабілітації для наших бійців.
Ідея артрезиденції зародилася ще до повномасштабної війни. Село Григорівка, неподалік Старокостянтинова, де виготовляє, проводить випал гончарних виробів, дуже мальовниче. Тут протікає річка Случ, неподалік — історичні місця: Старокостянтинів, Самчики, Антоніни. Зі свого досвіду Микола Величко знав, як непросто знайти місце для пленерів, майстер-класів, мистецьких акцій, де можна було б втілювати ідеї і надихатися для інших задумів. І це місце, вважає Микола, підходить якнайкраще.
Чотирнадцять років тому колишній педагог, затим — журналіст, а ще — поет, фотохудожник захопився гончарством. Якось, під час роботи на телебаченні, знімав сюжет про гончаря. І цей народний умілець так вразив, що Микола пообіцяв приїхати колись повчитися у нього. Не одразу це сталося, але той день змінив життя Миколи Величка. Перші спроби, прагнення досконалості. Мистецькі фестивалі — вітчизняні та міжнародні, майстер-класи, премія імені Ніни Косарєвої, атестований майстер Національної спілки майстрів народного мистецтва — цим позначена активна діяльність гончаря.
Свій проєкт артрезиденції Микола Величко планував запустити 24 лютого 2022 року, в Григорівці, поряд із майстернею, де й народжується диво, створене його руками. Звістка про війну перекреслила цей задум. Одразу Микола пішов до військкомату, записався до територіальної оборони. І всі виготовлені раніше гончарні вироби — горнята, миски, кухлі, сувенірну продукцію — почав реалізовувати для допомоги бійцям, для закупівлі спорядження, технічних засобів, іншого для своєї частини.
А згодом Микола був з побратимами на передовій, воював на Запорізькому напрямку, став командиром мінометного розрахунку. І навіть у фронтових умовах вдалося збудувати гончарну піч.
«З бойових позицій позвозили цеглу, зробили гончарний круг й пічку. У ній навіть виготовили один випал. Зробили чашечки, щоб з котушок не з’їхати. Коли чимось таким руки зайняті, то і голова вільна. Тоді побачив, як це допомагає хлопцям розслабитись, змінити напрями думок, відпочити й стабілізувати нервовий стан. Зрозумів, що це справді потужна річ. Йдеться не тільки про гончарство, а взагалі про будь-яку творчість, де включається уява, моторика. Вмів би я малювати, малювали б з ветеранами, а так вмію працювати з глиною».
І в миті затишшя, за якихось 10-12 кілометрів від «нуля», Микола Величко виготовляв маленькі горнята з іменами своїх бойових друзів, що стали для них найціннішим дарунком.
«Я переконаний: бійцям, які повернуться з війни, потрібна буде віддушина, потрібно буде відволіктися від тих жахіть, які стоять перед очима… Ця резиденція якраз і допоможе долати негативні переживання, допоможе відновленню душевної рівноваги, — каже Микола Величко. — Вже заручаюся підтримкою психологів, реабілітологів, розробляю програми, аби хлопці тут могли зняти стрес, відпочити душею, оздоровитися».
Гончар зробив понад 11 тисяч горняток, кожне з яких — своєрідний сюрприз для власника. Бо ж це — індивідуальна пропозиція, з сертифікатом на пронумерований виріб. Виручені кошти вклав у будівництво артрезиденції.
«На першому поверсі буде майстерня, окремо пічна кімната. На другому — гостьові, щоб можна було приймати людей». Проте, щоб завершити роботи та розпочати пленери і ретрити для ветеранів вже влітку, гончар має зробити ще приблизно три тисячі горнят. Попередньо планував виготовити 10 тисяч горнят, але здорожчали і матеріали, і робота, тому закладає у піч все нові вироби.
З’явився у Миколи і помічник — Богдан Плахін. Він розповів, що був професійним військовим з 2016 до 2023 рр. Воював на різних напрямках за різними спеціальностями. Гончарству навчається понад рік, коли звільнився зі Збройних сил України. «Це релакс, реабілітація і напрям діяльності, що може бути і джерелом прибутку. Глиняні вироби користуються попитом…»
Створюючи артрезиденцію, частину своїх виробів Микола Величко реалізовує і для допомоги військовим. Нещодавно, до прикладу, розігравши у лотерею свій оригінальний виріб, спрямував кошти на лікування та реабілітацію побратима Артема. І таких прикладів немало.
- Купуючи горнятко на https://mykolo.art, ви не просто отримуєте унікальний виріб. Ви стаєте частиною цього проєкту, — каже ветеран війни Микола Величко. — Кожне горнятко – це частинка резиденції, де є місце мистецтву, відпочинку та новим почуттям. Це буде місце натхнення для митців, реабілітації для тих, хто повернувся з війни, і простір, де кожен зможе знайти свій спокій.
Світлана Шандебура
