Тієї весни в Єрусалим з усіх боків стікалися паломники, щоб зустріти головне релігійне свято – Песах. Сюди ж вирушає і Христос разом із учнями.

Звістка про воскресіння Лазаря вже поширилася вулицями Єрусалиму.  Першосвященики, розлючені зростаючою популярністю Христа, стали думати, як би занапастити Його і Лазаря.  Але поки одні задумували вбивство, інші вийшли зустрічати Спасителя, що наближається до міста.

Багато хто сподівався, що Христос вступає до Єрусалиму, щоб покласти край принизливій римській окупації, що Він зійде на царський престол і відновить іудейську державу в її колишній славі та могутності. Яке ж було загальне здивування, коли Христос в’їхав у міські ворота не на бойовому коні, як личило б грізному визволителю, а на звичайному віслюку. Так Господь ще раз показав, що Царство, яке Він бажає встановити, не від світу цього.

Люди зустрічали Христа як царя і Месію.  Вони постилали перед ним пальмові гілки та свій одяг, вигукуючи: «Осанна!  Благословен Той, Хто йде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! Хто б міг подумати, що вже за кілька днів ці ж люди будуть кричати «Розіпни Його!» у дворі римського префекта Юдеї Понтія Пилата.