Ніс послух у київських монастирях, в одному з яких прийняв монашеський постриг, а згодом переїхав до Вільно. Згодом став архімандритом Віленського Свято-Троїцького монастиря та Митрополичим Намісником над усіма православними монастирями і церквами Литовського Князівства.
В 1495 році Собором рукраїнських архієреїв відбулося поставлення архімандрита Макарія Митрополитом. Наступного року Константинопольський Патріарх надіслав Митрополиту листа з благословенням.
Митрополит Макарій був ревним пастирем, стежив за дисципліною духовенства, намагався підвищити моральний рівень священнослужителів. Багато допомагав нужденним. Був захисником Православної Церкви від католицьких можновладців.
Під час поїздки до Києва Митрополит Макарій постраждав мученицькою смертю. Сталося це у селі Скриголов, що неподалік від міста Мозир. Під час Божественної Літургії стало відомо, що наближаються татари. Увірвавшись до храму, татари відсікли Митрополиту голову і праву руку у якій святитель тримав Чашу з Дарами.
Через декілька місяців серед трав було знайдено нетлінне тіло Митрополита Макарія. Мощі перевезли до Києва у Софійський собор. Біля раки Священомученика Митрополита Макарія сталося багато чудес.
В ризниці Свято-Вознесенського чоловічого монастиря зберігається старовина ікона з часткою святий мощей священномученика Макарія Митрополита Київського.
