Мабуть, лиш з роками
Зможеш зрозуміти,
Як воно без мами
Важко в світі жити.

Мама приголубить, мама приласкає,
Мама дасть пораду, горе відведе.
Мама усе зможе, мама усе знає.
Мама – сонце наше ніжне й осяйне.

І куди б не вели нас життя дороги,
Там десь у хатині на краю села,
Мама завжди молить на колінах Бога,
Щоб щаслива доля у дітей була.

Мамо моя люба, мамо моя мила,
Зацвіли так рясно яблуні в саду,
Ти мені у спадок душу залишила,
Я і з нею, мамо, у світи піду….

*****

Мама не вмирає,
А десь на хмарині.
Мама, справді, знає,
Як її дитині.

Ангелом небесним
Підставляє крила.
“Живи, сину, чесно”,
Мене мама вчила.

“Живи, сину, гідно,
Щоби там не стало…”
Мамо, мамо моя рідна,
Живу, як казала…

****

ПАМ’ЯТІ МАМИ

Ой ти ж, мамо, мамо, рано залишила.
Так без тебе важко, мамо дорога.
Що буває, люба, так терпіть не сила.
За тобою, мамо, щось така тугА.

Вже немає батька,вже немає брата.
І така, буває, щось печаль мені.
Іноді ночами сниться наша хата
І що виглядаєш ти мене в вікні.

Ти для мене стала Янгелом небесним.
Не впадУ з тобою, мамо, не зломаюсь.
Я стараюсь жити праведно і чесно,
Я молюся, мамо, й тепло одягаюсь…

Олег Побережний