Нового Папу Римського Ватикан інтронізував: у неділю Леву XIV передали символи католицької влади. А у нас чекають «Маму Вінницьку» — рішення Офісу президента про призначення Наталі Заболотної на посаду начальниці ОВА. 15 травня Наталя Михайлівна офіційно повернулась до роботи — першої заступниці начальника ОВА.

Кому «мама», а кому «мачуха»…

Лише три місяці Наталя Михайлівна була просто мамою. У лютому народила доньку Емі­лію, а в травні — знову на роботі.

Треба віддати належне, повернулась Заболотна красиво — на День вишиванки. Напередодні її побачили у відеопривітанні до Дня Європи, а 15 травня — на підписанні Меморандуму про співпрацю між Вінницькою ОВА та Радою графства Сомерсет (Велика Британія). Це перша угода про міжнародну співпрацю, яку укладено нашою областю у межах ініціативи Президента Зеленського по встановленню більш тісних зв’язків із Заходом. Примітно, що на самому підписанні був присутній (хоч і онлайн) Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії — генерал Валерій Залужний. Це про рівень міжнародної зустрічі.

Того ж дня були і фото у вишиванці. Не сімейні, а з керівниками департаментів та заступниками начальника ОВА на тлі «книжки». Правда, не було там Володимира Буняка — директора департаменту гуманітарної політики. Він стільки років був головним освітянином міста і області, його не звільняв навіть Сергій Борзов, хоча мали місце по­літичні причини для такого рішення. Так от, Наталя Михайлівна на першій нараді із керівниками департаментів 16 травня урочисто подякувала і… попрощалась із Володимиром Буняком, не продовживши йому контракт. Володимир Володимирович пенсійного війку і вже декілька років «перебрав» на державній службі, тому 17 травня свій день народження він святкував у іншому статусі. Кому «мама», а кому «мачуха»…

Наталя Заболотна для Офі­су президента — ідеальний варіант. Вона — з владної команди, депутатка облради від партії «Слуга народу». В грудні 2024 ро­ку орден княгині Ольги їй вручав Володимир Зеленський особисто. Заболотна точно буде тримати вертикаль влади, представляти владну позицію і від­стою­ватиме інтереси Президента в області.

Чи будуть ще кадрові зміни? Це одне з головних питань, яке наразі повисло у коридорах обласної адміністрації після повернення Заболотної.

Політичний целібат Зе

– Після звільнення Сергія Борзова були спроби дискредитації та повного нівелювання впливу президентської команди в області. Під приціл потрапила народна депутатка Ірина Борзова, яка очолює осередок президентської політичної сили на Вінниччині, а також заступники начальника ОВА, головним чином Наталя Заболотна. Не гребували не лише вкидами у со­ціальних мережах та вінницьких телеграм-каналах, але й дешевими аудіомонтажами. Широкому загалу стало одразу зрозуміло, що запущена низькопробна «чорнуха» має на меті «збити» Заболотну як претендента на крісло очіль­ника області.

Хто «збивав» президентську команду — варіантів небагато: «стратеги», «вінничани» чи «єсовці».

За Порошенка Він­ниччину називали «маркерною» президентською областю, але не той нині вплив у Петра Олексійовича на місцевий істеблішмент. Гройсман хоче впливати і за межами міста Вінниці, але ж Порошенко проти. Косюку тут треба мати лояльний «грунт» для бізнесу, а значить — мати своїх по­літиків на всіх рівнях рад.

Святих немає ніде. Навіть у Ватикані. Але є ще «слуги». Тому Наталя Заболотна для Офі­су президента — ідеальний варіант. Вона — з владної команди, депутатка облради від партії «Слуга народу». В грудні 2024 ро­ку орден княгині Ольги їй вручав Володимир Зеленський особисто. Заболотна точно буде тримати вертикаль влади, представляти владну позицію і від­стою­ватиме інтереси Президента в області, – роз­мірковують політ­експерти.

Хоча одразу після того, як звільнили Борзова, розмов було багато. І прізвища кандидатів на посаду звучали різні. І що з іншої області, і що силовика призначать… Однак для жителів Вінниччини призначення вінничанки однозначно буде гарною новиною. Стороннє керівництво завжди несе ризики для розвитку регіону. Досвід інших областей це яскраво демонструє.

«Вона б не виходила з декрету, якби не отримала відповідну вказівку керівництва і якби її не планували призначати очільником області», — розмірковує один з місцевих політиків.

І для регіональних політиків можливе призначення «зрозумі­лої» Заболотної теж буде хорошою новиною. Як показав пе­ріод її управління областю, Наталя Михайлівна здатна на компроміси, хоча й має свою позицію, не схильна конфліктувати, але здатна на відповідь у разі потреби.

«Повірте, Наталя Михайлівна як керівник — жорстка і вимоглива. Те, що вона красива блондинка, жодним чином не зменшує її управлінські якості. Відповідальності не боїться. Вона пів життя на державній службі виходила по цих коридорах вінницької влади, чудово знає, як тут робиться робота, а не тільки по­літика. Так, війна, є напрямки, якими раніше не займалась, але хто-хто, а Заболотна і чоловіками керувати буде, навіть з погонами», — діляться міркуваннями на умовах анонімності деякі працівники ОВА. Про те, що Наталя Михайлівна керуватиме областю, її колеги в ОВА не сумніваються. Особливо після її повернення з декрету.

«11 місяців державна машина в області працює, але без офіційного керівника. Останнім часом тут стало так тихо, і нарешті повернулась Заболотна», — в ОВА не приховують полегшення. Для них вона як символ впевненості і стабільності.

Призначення Заболотної очіль­ником області буде свідчити, що Володимир Зеленський Вінниччину не віддав, вона йому потрібна. Принаймні повернення Наталі Заболотної та її перше кадрове рішення неначе всім демонструє, що президентська команда залишається при владі на Вінниччині. Власне, замість Буняка очолювати департамент гумполітики поки що буде Тетяна Каменщук, яка очолює фракцію «слуг» в облраді.

«Вона б не виходила з декрету, якби не отримала відпо­відну вказівку керівництва і якби її не планували призначати очіль­ником області», — розмірковує один з місцевих політиків. Справді, забрати безцінний час для виховання і спілкування зі своїми двома дітьми може лише дуже сильна жінка, і для цього мають бути вагомі причини. Безумовно, триваюча війна в країні — одна із них. Іншою є те, що мама потрібна не лише донькам Наталі Михайлівни, але, як виявилося, Вінниччині теж потрібна мама.

Сергій ГОДУН