Перший стався ще наприкінці червня 2023 року. У той день Красилівська громада прощалася з Героєм Іваном Кушніруком. Панахида за загиблим пройшла в Свято-Троїцькому храмі Православної Церкви України. А пізніше того ж дня представники громадськості у супроводі військових намагались увійти до Свято-Воскресенського храму, який наприкінці травня перереєстрували до ПЦУ. Однак коли люди у військовій формі виходили з церкви, віряни Московського патріархату скандували: «Ганьба!», «Ми не хочемо в ПЦУ!»
Нагадаємо: 10 квітня 2023 року Красилівська міськрада на позачерговій сесії заборонила діяльність УПЦ (мп) на території громади і припинила право постійного користування земельними ділянками для храмів цієї конфесії. Понад 1740 членів громади проголосували за перехід Свято-Воскресенського храму до ПЦУ. Збори відбувалися на вулиці перед храмом, бо на територію церкви їх не пустили парафіяни УПЦ (мп). У травні, як вже згадали, Свято-Воскресенський храм було перереєстровано з приналежністю до ПЦУ. Але прибічники московської церкви не брали це до уваги.
Інцидент у день поховання Героя, з криками «Ми не хочемо в ПЦУ!» одразу розлетівся російськими соцмережами. У своєму інтерв’ю для них настоятель храму Віталій Дунець говорив про «рейдерське захоплення», про «раскольніков» і т.п. Невже й після цього хтось буде спростовувати міцний зв’язок цієї церкви й священнослужителя з росією? Невже й після цього будуть стверджувати, що не мають нічого спільного з кірілом?
Настоятель храму заперечував достовірність документів, не дозволив провести інвентаризацію церковного майна і зачинив двері храму перед «чужинцями». Навіть коли майже 300 жителів Красилова прийшли до Свято-Воскресенського храму для першої молитви українською мовою, на територію церкви їх не пустили, молебень священники ПЦУ провели біля воріт.
Зрозуміло, що люди вирішили звернутися до суду. Красилівський районний суд задовольнив позов релігійної громади Свято-Воскресенського храму ПЦУ та зобов’язав Дунця Віталія Валентиновича не чинити перешкод релігійній громаді в користуванні приміщенням храму.
Настоятель же подав апеляційну скаргу. На його переконання, рішення членів релігійної громади про зміну підлеглості ПЦУ є незаконним, нові документи не мають преюдиційного значення, а він, мовляв, не створював перешкод у користуванні храмом.
Колегія суддів Апеляційного суду залишила скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду — без змін. «Зібрані докази, зокрема показання свідків та матеріали проведених органами поліції перевірок, достовірно вказують на те, що, починаючи з червня 2023 року, попередній керівник релігійної організації, настоятель Свято-Воскресенського храму Української Православної Церкви зачинив двері приміщення храму на замок і не допускає до нього членів релігійної громади. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач чинить перешкоди релігійній громаді у користуванні належним їй нерухомим майном і вільному доступі до нього, внаслідок чого порушене право позивача має бути усунуто», — констатував Апеляційний суд.
Однак колишній настоятель храму Віталій Дунець, який представляє УПЦ (мп), відмовився виконати рішення добровільно. Тож працівники державної виконавчої служби змушені були діяти у примусовому порядку — за участі представників Нацполіції та ДСНС.
Звісно ж, у Хмельницькій єпархії УПЦ (мп) заявили, що це прихильними ПЦУ силоміць увірвалися до храму, що їхнім парафіянам не дозволяли заходити всередину, що рішення суду незаконне. Цікаво, а за яким законом живуть прихильники московської церкви? Не інакше, як за кіріловсько-путінським свавіллям. Мабуть, вже дають чергові інтерв’ю російським ЗМІ, за вказівкою їхніх кураторів — російських спецслужб, ігноруючи українське законодавство, втративши здоровий глузд.
«Не віриться, що й досі, коли через напад росії пролито ріки крові українців, на українській землі залишаються люди, які вірять, що церквами Московського патріархату не керують з москви. Настоятелі московської церкви — на обліку фсб. У москві вирішують, а тут виконують їхні вказівки. Коли ж наші люди прозріють?! Коли вже в Україні буде все українським?» — ділиться думками Сергій Савчук. «Нарешті, нарешті, ми можемо молитися рідною мовою в одному з найбільших храмів міста, — коментує подію Галина Слотюк. — Якщо ворог вбиває наших синів, чоловіків, а ми продовжуємо підтримувати московські церкви, то хіба це не зрада? Хіба це не злочин перед тими, хто віддав життя за Україну без московського ярма? Чим швидше це усвідомлять усі без винятку українці, тим швидше «запануємо у своїй сторонці». А ні — то московська наволоч знову візьме нас під ноги, встановлюватиме свої права, закони, свою мову і свою церкву. Не можна цього допустити».
Світлана Шандебура
