– Із Ігорем ми познайомились наприкінці січня 2015 року у Києві. Я родом з Харкова. У жовтні 2015 року помер батько Ігоря. Він теж був військовим. Лишилась старенька мати-інвалід, яка ледь ходила… Ігор вів відчайдушну боротьбу за життя, — згадує дружина бійця Наталя. — Госпіталі у Києві, Вінниці, операції. У 2015 році переніс інфаркт на ногах. А ще наслідки бойових травм. Потрощився хребет… Декілька хребців розбиті. Операцію могли зробити безкоштовно, однак операційний матеріал коштував сотні тисяч гривень. Так її не зробили. Йому видаляли кісту, пахову грижу. Від страшного болю щодня приймав сильнодіючі ліки. Це ж величезні кошти! Ігор танув на очах. Навіть лікарі казали, що він зі своїми хворобами йшов мінним полем і дивом вижив. Але він ніяк не міг лягти на тривалий час до госпіталю. Та деякі посадовці не вірили, що Ігор дійсно хворий. Ганяли його знову на додаткові комісії та обстеження. А це все час, сили, нерви. Наче мало чоловікові було війни.

4 травня минулого року померла мама Ігоря Плахотнюка… А за рік – 20 травня цього року, як кажуть нині рідні бійця — забрала до себе сина…

– 29 травня Ігор мав пройти заключну комісію МСЕК у Вінниці і врешті отримати посвідчення інваліда війни другої групи. Він дуже переживав… Навіть казав, що боїться не дожити до цього. Але відганяв погані думки. Додався ще біль у руках та нерви. Напередодні він зустрів мене з роботи увечері. А зранку о 4 годині 20 травня відчув себе погано. Серце… Викликали «швидку». Ігоря відвезли до лікарні. Він не вірив, що станеться непоправне, – плаче Наталя. — Обіцяв перетелефонувати. Але не телефонував. І я вже не витерпіла від переживань, поїхала до нього сама. Коли приїхала до лікарні, мене приголомшили – Ігоря не стало. Лікарі діагностували повторний інфаркт…

Бойові побратими Ігоря шоковані смертю свого вірного друга Михалича, який прийшов до бату у вересні 2014 року добровольцем. Хоча Ігор був капітаном у відставці, бо закінчив Васильківське військове льотне училище, став спершу простим бійцем… Воював під Дебальцевом та у Станиці-Луганській. Бачив, як його побратима вбила ворожа снайперка, бачив криваві та страшні обстріли… Завжди підтримував друзів дотепним жартом і добрим словом…

Ігоря поховали у селі Хуторах-Кривошиїнських біля батьків. Дружина Ігоря Наталя на четвертому місяці вагітності. Бойові побратими просять допомогти дружині за реквізитами рахунку: Ощадбанк 26254503249192.