Це лише останній перелік «НП». Десятки потерпілих… І досі незрозуміло, що сталось… Чи дитячі пустощі із газовими балончиками і так далі, чи дітям стало погано від неякісної їжі, чи на сонці тощо… Чи все ж таки отруєння? Але офіційних результатів слідства досі немає.

А може, все набагато серйозніше? Враховуючи, що вже чотири роки Україна бореться за свою незалежність із жорстоким кремлівським агресором… Де ще з часів СРСР «неугодним» або пускали кулю в потилицю чи морили в таборах, або, у кращому випадку, викидали за кордон… І людину, і усю родину… І кого так викидали без засобів існування — ще вважалось за щастя. Але й за кордоном такий вигнанець та його родина не могли почувати себе безпечно. Бо десь машина зіб’є, десь у ванні втопиться… Або ще куди страшніше, як-от із колишнім розвідником Скрипалем та його донькою… Тих самих, яких у серці Великобританії нещодавно отруїли нервово-паралітичною речовиною «Новачок». А ще тоді постраждали й ні в чому не винні люди.

Згадаймо, що на війні у В’єтнамі, Анголі, Афганістані, тепер у Сирії, по всьому світу, де радянський уряд залишив свій кривавий слід за принципом «іхтамнєт», на людях завжди охоче випробовували страшні розробки радянського «мілітарі»… На дітях, старих, байдуже… Про стерті з обличчя землі кишлаки у Афганістані багато кому відомо. А ось колись чув історію одного «воєнспеца», який служив радником у одній вічнотеплій країні неподалік екватора. От він розповідав — на аеродромі до радянського бойового літака причепили якісь бомби, ракети чи контейнери. Не штатний боєприпас… І наказ — летіти у сектор такий-то, там у джунглях провести бомбардування. Як правило — знищити якесь село на «ворожій території». Не штатними боєприпасами, а цими новими, невідомими навіть досвідченим пілотам. Ось так випробовували новітні розробки на людях… І настав час України?! Що, вже мало прикладів Донбасу?

Тож чи не випробовує вже держава-агресор нову зброю на українських дітях? Поки що, на щастя, не смертельну. Тим більше, скільки тут їхніх «помічників» — і кадрових, і агентури… До пори, до часу?! І чи стане про це колись відомо?

Олег, читач

Від редакції. Зрозуміло, що це суб’єктивна думка читача, але у час війни ми маємо бути обережними і отримувати максимум інформації від влади, щоб не виникали ось такі домисли.