Під час презентації згадали журналістів, які відійшли у Вічність. А їх, на жаль, вже десятки.
І хоча багато хто вважає, що ця газета була рупором комуністичного режиму, але, як підкреслив відомий письменник, свого часу журналіст цієї газети, Сергій Сай-Боднар, ці журналісти були дітьми тієї епохи і вони служили не їй, а своєму народові.
І тоді чимало журналістів були звільненні через любов до України.
І возвеличували людей праці, моральні подвиги, і це була прекрасна журналістська школа та старт до письменництва.
Сергій зараз мешкає у Києві, але завжди памʼятає із своєю дружиною, також журналісткою Ларисою, випуск цієї газети.
Під час презентації на звʼязок вийшла одна із журналісток, яка мешкає у США, Надія Опариста.
Вона написала для привітання вірш.

І запевнила, що якби розпочинала знову свій шлях, то стала б знову журналісткою.
Михайло Каменюк та Вадим Вітковський, модератори презентації і автори книги разом із Віктором Мельником, журналісти «Комсомольського племені», нагадали, що молодіжна преса і тоді була не причесана комуністичним гребінцем.
Повідомили, що в книзі є незабутні сторінки про те, як в газеті робили старт письменники – класики Олег Чорногуз, Євген Гуцало, інші.
Нагадали, що газета була лідером молодіжного руху України.
Учасники презентації висловили жаль, що ця газета, на жаль, не змогла стати рупором незалежної України. І припинила своє існування не доживши до роздержавлення ЗМІ.
Тетяна Квасюк



Витковский похож на Пирогова, хоть сейчас в саркофаг.