Містами та містечками Вінниччини шириться рух на підтримку полонених та безвісти зниклих військових та цивільних українців. Мирні зібрання пройшли вже у Гайсині, Тульчині, Теплику, Оратові та багатьох інших містах.

На Трійцю вперше відбулася така мирна акція у Козятині. На центральній площі міста зібралися ті, чиї серця щодня стискає біль і туга за рідними, які опинилися серед військових бранців або ж тих, чия доля залишається невідомою.

Родини прийшли з портретами, плакатами та надією, аби вкотре нагадати: відсутність зв’язку — не вирок. Це заклик до пошуку і дії.

Серед написів, які тримали в руках учасники акції – прості, але проникливі слова:

“Він не зник — він просто ще не повернувся”,

“Я чекаю на тебе, тату”,

“Моя мрія — побачити тебе”,

“Віримо. Любимо. Чекаємо. Повернись”.

Ідея провести таку акцію саме в Козятині належить місцевій жительці Тетяні Гуменюк, яка вже понад два роки шукає свого чоловіка. Вона разом із іншими родинами неодноразово брала участь у подібних акціях в інших містах, та цього разу вирішила: пора нагадати ти про полонених та зниклих безвісти земляків й тут — на рідній землі.

Підтримати учасників акції прийшли представники місцевої влади та громадські активісти. Долучилися автомобілісти та мотоциклісти, які з патріотичною символікою, влаштувавши проїзд із сиренами вулицями міста залізничників.

Звучали виступи родичів зниклих — кожна історія болюча, але всі об’єднані одним: тривожною невідомістю і бажанням відновити справедливість. “Ми мусимо говорити тут за себе і за тих, хто зараз не може говорити і чекає у ворожих катівнях з надією на повернення”,

Учасники акції вирішили зробити їх регулярними. Формат може змінюватися, але незмінним залишиться головне гасло:

“Ми не дамо забути наших рідних”.

Планується також публічно оголошувати імена полонених та безвісти зниклих Захисників із Козятинщини, аби кожен мешканець знав, за кого варто молитися, кого чекати й за кого боротися словом та своєю небайдужістю.